В Ужі знову кладовище шин
Хоч в Ужгороді питання централізованого вивезення побутових відходів і вирішено, та в річці плаває чимало різного непотребу.
Часто там можна побачити як пластик, так і лавиці, стільці та інші рештки людської життєдіяльності, а точніше – безвідповідальності. Самі вони у воду не потрапляють. А винних чомусь із року в рік традиційно ніхто не карає… незважаючи на те, що закарпатська столиця просто «нафарширована» камерами спостереження.
Чомусь у всіх бідах наші земляки традиційно звинувачують чиновників та комунальників. Так, з одного боку це правильно, адже саме вони відповідають за чистоту міста. Але чи тільки вони? Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи майже ніхто з самих містян не відчуває. Але ж кидають непотріб у воду не працівники якихось служб, а пересічні ужгородці, які живуть за гаслом «а після нас хай і трава не росте». Як не прикро, та у багатьох із нас немає поваги до оточуючих.
«Так роблять усі», «тут і до мене було брудно», «хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися для тих, хто в глибині душі розуміє: сміття – це дикунство. А тим часом чисті закарпатські ріки можуть поступово перетворитися на стихійне звалище. Скільки ж в Ужі лише пет-пляшок, які потім пливуть у Європу і за які нас потім штрафують сусіди.
Можна побачити у воді і автомобільні шини. Зокрема, за стадіоном «Авангард» є ціле кладовище шин. Складається враження, що хтось там відкрив станцію техобслуговування, чи автомийку… При цьому любителі машин напевно забули річка – це живий організм, оселя для риб, птахів, жаб, плазунів та різних тварин. Тож чи приємно було б тому, хто позносив до водойми власний непотріб, аби хтось увірвався до нього в квартиру, залишив сміття посеред кімнати і пішов.
Сумно, що порушників на Закарпатті ніхто не штрафує.
