Чому закарпатці забруднюють річки і озера шинами
Чомусь є в Закарпатті одна дуже погана традиція – перетворювати водойми на смітники. Особливо в селах, де немає централізованого вивезення відходів і де питання екології не просто не контролюється, а сільським головам відверто начхати на довкілля. Більше того – вони самі грішать подібним.
І чого тільки не побачиш і річках та озерах? Там і купи пластику, і целофан, і навіть відпрацьовані шини автомобілів.
Є ще, звісно, і трупи тварин, адже дехто з закарпатців безжально відбирає життя у новонароджених кошенят і цуценят…. але про це іншим разом.
Що ж таке шини? Це – гума. До їх складу входить понад 120 шкідливих хімічних речовин, більшість із них є сильними канцерогенами. З часом шини старіють, тріскаються та розпадаються на мікрочастинки, які забруднюють повітря, ґрунт, а канцерогенні речовини потрапляють до ґрунтових вод. І люди це потім самі ж споживають у вигляді води. Від цього страждають тварини та риба.
Але закарпатцям начхати. Дехто навіть із шин створює витвори мистецтва, прикрашаючи такими фігурками власні двори, смуги вздовж доріг і навіть подвір’я дитсадків.
Але це дуже небезпечно!!!! Розкладається шини понад 100 років, а скільки небезпеки таять у собі!
Влітку під спекотним сонцем гума нагрівається й всі канцерогени випаровуються та є небезпечними для тих, хто їх вдихає. Вчені довели, що вони викликають генетичні зміни у наворожених, онкологічні захворювання та органів дихання.
Але в Ужгороді в Ужі дехто створив навіть ціле кладовище шин, їх можна побачити і на Кірпічці, по області їх спалюють і потім дишуть цим димом, на багатті з шин і Ізі варять вербові гілки. Прикладів, на жаль, багато.
Чому закарпатці самі не шкодують себе і не дбають про свої здоров’я? Адже втратити його дуже легко, а повернути потім ой як складно і довго!