Ліз Трасс стає прем’єр-міністром Великої Британії. Що відомо про “гнучку залізну леді”
Британський уряд очолить Елізабет Трасс – 47-річна політикиня з партії торі, яка хоче, щоб її вважали новою “залізною леді”. Вона обіцяє знизити податки і закликає зупинити Путіна.
Саме їй віддали свої голоси більшість партійців – вона набрала близько 81 тисячі голосів, а її конкурент Ріші Сунак – 60 тисяч. Про це оголосили на спеціальному засіданні партії, пише bbc.com
Переможець на цих виборах лідера партії, де голосують лише члени Консервативної партії, автоматично стає головою британського уряду.
Формально Трасс ще має призначити королева, це відбудеться 6 вересня.
Зараз Трасс – упевнений консерватор і правий ліберал. Питання – чи не змінить вона переконання, коли це їй знадобиться. Для неї це не вперше.
У своїй першій промові Ліз Трасс подякувала конкуренту та прихильникам. А особливо – попереднику Борису Джонсону.
За те, що він протистояв Володимиру Путіну, добився брекзит, запустив вакцинацію від Covid і “розгромив Джеремі Корбіна”.
“Вами захоплюються від Києва до Карлайла”, – заявила вона.
Як Тетчер
Після такої яскравої першої жінки-прем’єра в історії Британії, як Маргарет Тетчер, цілком природно, що на наступників чи претенденток теж приміряють її прізвисько “залізна леді”. Його приміряли і на типового партійного функціонера Терезу Мей, яка була прем’єром з 2016 до 2019 року. Не підійшло.
Ліз Трасс більше, ніж Мей, схожа на рішучу та ідейну лідерку-консерватора, якою була Тетчер, і сама Трасс намагається про цю схожість ненав’язливо нагадувати.
Чотири роки тому вона почала колонку в шотландській газеті Scotsman зі згадки про те, як в сім років у своїй першій школі в Шотландії була в ролі Тетчер на дебатах. Далі – жодних розповідей про Тетчер, лише нагадування, що вона була дуже непопулярна у Шотландії. Але образ “вкинутий”, прізвища Тетчер і Трасс стоять поруч – цього достатньо.
Зараз британська преса відзначає, як вона фотографувалася на танку у Східній Європі або як прийшла у синій блузці на теледебати – все це згадки про медійний образ Тетчер.
Підлеглі в британському МЗС кажуть, що Трас сама веде свій інстаграм та самостійно вибудовує образ.
Зовнішніми деталями справа не обмежується. У промовах і статтях Трасс постає перед публікою ідейним політиком, якого не було на чолі Великої Британії останні тридцять років, якраз з часів Тетчер – справжньої торі, правої лібералки.
Не тим лібералом, кого стали так називати в останні десятиліття спочатку у США, а потім і в Європі, не лівим по суті, а істинним лібералом – тим, хто за свободу особистості та свободу підприємництва.
При цьому Трасс не ходить до церкви і голосувала за легалізацію одностатевих шлюбів – таким є сучасний британський консерватизм.
“Принаймні в очах її прихильників вона – спадкоємиця Маргарет Тетчер і Рональда Рейгана, яка знижує податки”, – писала про Трасс у червні, на самому початку виборів нового лідера, газета Times.
У Європі йде війна, Велика Британія – у тому числі в особі глави МЗС Ліз Трасс – активно допомагає Україні, і зараз, здавалося б, немає проблеми важливішої – але разом із війною прийшла і економічна криза, і саме економіка стала головною темою дискусій Трасс та Сунака. Почасти ще й тому, що щодо Росії та України вони не мають розбіжностей.
“Я боротимуся на виборах як консерватор і правитиму як консерватор, – написала Трасс у своїй статті-маніфесті в газеті Telegraph, – народ хоче вільно вести справи, жити і процвітати. Люди не хочуть, щоб уряд намагався керувати їхніми життями або витрачати їхні гроші більше, ніж потрібно. Я стояла за базові принципи консерватизму всю мою кар’єру”.
Трас обіцяє знизити податки, а саме скасувати введені чи заплановані саме її суперником, міністром фінансів Ріші Сунаком підвищення податку на охорону здоров’я та корпоративного податку.
В результаті британський бюджет може недорахуватися багатьох мільярдів запланованих Сунаком зборів. Сунак – фінансист, і він інстинктивно прагне зберегти бюджет у рівновазі. Трасс, щоправда, за першим фахом теж бухгалтер (і в Оксфорді вони закінчили один і той же курс), але для неї зараз важливі принципи – а бюджет, вона впевнена, справляється, треба тільки відтермінувати постпандемійне повернення до поточного ліміту держборгу.
Крім того, Трасс обіцяє провести загальну ревізію державних витрат, а також створити інвестиційні зони зі спрощеними правилами та вимогами до фірм.
Трасс намагається бути лібералом і в дрібницях – символічних дрібницях.
Вона, наприклад, виступає проти ідеї деяких колег по уряду обкласти додатковим податком та обмежити продаж “нездорових” – з великим вмістом цукру, солі чи жирів – напоїв та їжі. “Досить, уряд не повинен наказувати людям, що їм їсти”, – каже вона.
Професійна гнучкість
Ті, хто не піддається натиску і чарівності Трас, запитують: наскільки вона щира, коли говорить про принципи?
“Багато тих, хто спостерігав її багато років, сумніваються, чи є в неї взагалі якісь тверді переконання, або ж вона просто виступає за те, за що зараз зручно виступати”, – написав британський оглядач американської CNN.
Мері Елізабет Трасс (вона, як і Александер Борис де Пфеффель Джонсон, вважає за краще використовувати друге ім’я, а не перше) – професійний політик, і всю свою кар’єру вона демонструвала гнучкість, прагматичність, чуття – загалом, ті якості, які часто описують іншими, образливими словами. “Безпринципність” або “флюгер”, наприклад.
Зараз виборці Трасс – члени партії торі, і більшості з них, за визначенням, має подобатися те, що вона говорить. Але що вона говоритиме, коли і якщо їй доведеться вести партію на загальні парламентські вибори, де добре б сподобатися більшості всього населення, а не лише консерваторам?
Втім, на користь Трас говорить те, що за свободу підприємництва та особистості вона виступає голосно та послідовно вже багато років. Але на початку її шлях був не таким прямолінійним.
Майже тридцять років тому Ліз Трасс вирушила вчитися не кудись, а до головного інкубатора британської політичної еліти – в Оксфорд, на спеціальність PPE (“Філософія, політика, економіка”).
В Оксфорді Трасс, дівчинка із сім’ї лівих переконань, приєдналася до центристської Ліберально-демократичної партії. Виступала, як згадують соратники, за легалізацію марихуани та скасування монархії – ідеї, які британським консерваторам, м’яко кажучи, не близькі.
“Я впевнений, у ті часи Трасс грала на публіку, чи говорила вона про декриміналізацію наркотиків або скасування монархії. Я думаю, вона – з тих, хто грає на публіку з будь-якою аудиторією, і я зовсім не впевнений, що вона вірить у те, що каже – і тоді, і зараз”, – сказав британському оглядачеві CNN її колишній соратник з Ліберально-демократичної партії Ніл Фосетт.
У рік закінчення університету, у 1996-му, Трасс пішла від лібдемів до торі.
Потім були роки професійної кар’єри бухгалтера та кількох спроб кудись вибратися, з єдиною вдалою – на виборах ради одного з районів Лондона. І, нарешті, потрапляння у 2010 році до розширеної команди Девіда Кемерона та обрання до Палати громад.
З того часу Трасс рухалася тільки вгору, безпомилково щоразу підтримуючи майбутнього нового лідера партії, віддано підтримуючи політику кожного з трьох прем’єрів, у чиїх урядах вона служила – спочатку міністром довкілля та сільського господарства, потім міністром юстиції, міністром зовнішньої торгівлі та міністром закордонних справ. .
Найчастіше Трас нагадують її розворот щодо брекзиту.
До референдуму 2016 року, за проєвропейського прем’єра Кемерона, вона була проти виходу з ЄС. Після референдуму та відставки Кемерона Трасс заявила, що помилялася, і тепер вона – за вихід із Євросоюзу.
Брекзитер Джонсон, що прийшов слідом за Терезою Мей, призначив її міністром зовнішньої торгівлі, і Трасс почала переукладати договори про вільну торгівлю з різними країнами, оголошуючи про кожен як про успіх Британії, що звільнилася від пут Євросоюзу – хоча умови торгівлі в більшості цих договорів були просто скопійовані з тих, що й так були у Британії як члена ЄС.
Як про можливого майбутнього лідера торі та прем’єр-міністра про Ліз Трасс заговорили ще раніше, щонайменше у 2018-му, в останній рік безславного кінця прем’єрства Терези Мей. Причому, як підозрюють британські журналісти, запускала ці пересуди сама Трасс – або принаймні зробила свій внесок.
Але у 2019-му році вона висуватися ще не стала – забракло охочих її підтримати серед колег-депутатів, та й боротися тоді з Борисом Джонсоном було б досить безперспективною справою. Тепер Трасс пересиділа і Джонсона.
Зупинити Путіна
Ще недавно російськомовна преса, описуючи якогось відносно нового для аудиторії європейського політика, обов’язково окремо розповідала про його ставлення до Росії. Тепер це втратило сенс: оскільки впливових проросійських політиків у Європі майже не залишилося (а в Британії майже й не було).
Політика Лондона щодо путінської Росії, швидше за все, ніяк не змінилася б ні за Трасс, ні за Сунака.
Ліз Трасс як голова МЗС у зв’язку з війною стала одним із найпомітніших опонентів Росії серед західних політиків другого плану.
Перед нападом Росії на Україну вона, як і Джо Байден, Ентоні Блінкен, Борис Джонсон виступала, попереджала, погрожувала наслідками. Їздила до Росії говорити із Сергієм Лавровим. Після 24 лютого стала, як і багато інших європейських політиків, говорити, що Путіна треба зупинити.
“Якщо ми не зупинимо Путіна в Україні, під загрозою опиняться інші країни: країни Балтії, Польща, Молдова – і це може закінчитися конфліктом з НАТО. Ми цього не хочемо. Тому так важливо зараз йти на жертви”, – сказала Трасс в одному з публічних виступів у квітні.
“Епоха взаємодії з Росією закінчилася. Нам потрібні нові підходи до безпеки Європи, засновані на здатності до опору, оборони та стримування”, – продовжила Трасс.
Трасс обіцяє, що за неї Велика Британія свій внесок у підвищення обороноздатності Європи обов’язково внесе: один із пунктів програми Трасс – збільшення військових асигнувань з нинішніх 2,1% до 3% ВВП.
Щоправда, лише до 2030 року. Зараз Британія витрачає на військові потреби у перерахунку на долари близько 60 млрд, і це більше, ніж будь-яка інша країна НАТО, крім, звичайно, США.
Крім того, Трасс обіцяє, що Британія візьме активну участь у повоєнному відновленні України, а президент України Володимир Зеленський буде першим іноземним лідером, якому вона зателефонує після того, як стане прем’єр-міністром.
Впасти в перший же день
Одна властивість Ліз Трасс, на думку британських журналістів, могла якщо не завадити їй перемогти Ріші Сунака, то, принаймні, завдати неприємностей у майбутньому: вона – досить поганий оратор.
Поганий за мірками Великої Британії – країни, де дуже багато хто, і не тільки політики чи журналісти, чудово вміє говорити, бо виступати перед публікою і вести дебати тут навчаються з дитинства, ще в школі.
Але якщо Трас каже щось заздалегідь не підготовлене – можуть бути несподіванки.
Публіці запам’ятався її промах на зустрічі в цьому лютому з главою російського МЗС Сергієм Лавровим, коли Лавров, запевняючи, що Росія просто рухає свої війська своєю територією і не збирається нападати на Україну, спробував зіронізувати і запитав, чи Трас визнає суверенітет Росії над Воронезькою і Ростовською областями.
Трас, очевидно, не розібрала, вирішила, що мова про Донецьк і Луганськ і випалила: “Велика Британія ніколи не визнає суверенітету Росії над цими територіями”.
Британські газети та користувачі соцмереж із задоволенням познущалися з Трасс 20 липня, коли вона вийшла у фінал виборів лідера партії і в твіті з цього приводу, у вислові “hit the ground running” – “почати без зволікання” – забула написати останнє слово. Вийшло просто “впасти” – “hit the ground”. Повний текст твіту виглядав так: “Дякую за надану вами довіру. Готова впасти в перший же день”.
Трас виправила помилку того ж дня, але було пізно.
З усною промовою у неофіційній обстановці, на думку деяких британських снобів, у Трасс теж не все гаразд.
“Вона, здається, жартує, але зрозуміти важко, тому що часом здається, що людська мова у Ліз Трасс – не рідна”, – написав кореспондент журналу You у 2019 році в розповіді про інтерв’ю з Трасс у невимушеній обстановці за обідом у ресторані.