У Мукачеві активісти пропонують скасувати фінансування “почесних і найпочесніших” громадян
Цікаво, що у списку “почесних мукачівців” є зовсім не закарпатці…. Наприклад, Віктор Ющенко… Відколи він живе в Мукачеві? Про це знають хіба що у мерії…
Допис оприлюднив у соцмережі Володимир Горишняк. Текст цитуємо без змін.
Kateryna Legerda (відома громадська активістка та волонтерка напередодні громадських слухань щодо бюджету міста на наступний рік, виступила з пропозицією щодо скасування щомісячних премій для почесних мешканців міста та спрямування вивільнених коштів на створення центру для надання соціальної і психологічної допомоги безхатькам та знедоленим людям, які волею долі опинилися на вулиці):
“Є пропозиція – скасувати фінансування з інституту “почесних і найпочесніших” (а це витрати в межах 5 млн. гривень, яких було виділено у поточному році на утримання “почесних” мукачівців).
Вважаю це неповагою та дискримінацією по відношенню до інших, не менш поважних, мукачівців, які можливо навіть більше принесли нашому місту користі і слави.
У військовий час такі витрати з бюджету міста це – неприпустима розкіш…
Натомість всі вивільнені кошти пропоную скерувати на створення центру для надання соціальної і психологічної допомоги безхатькам, одиноким, які опинилися на вулиці.
На превеликий жаль, в нашому місті ліквідовані усі подібні центри чи заклади. Хоча у інших містах України такі центри існують і надають реальну допомогу безхатькам.
Депутати повинні нарешті прийняти можливол і непросте, але відповідальне рішення на користь всіх мукачівців, а не на користь лише обраних!”
Світлана Томинець: “Підтримую свою колегу Kateryna Legerda!
Гроші, які зараз виділяють на почесних громадян міста потрібно спрямувати на соціальну сферу – на підтримку малозахищених людей, інвалідів 1 і 2 групи тощо.
На день людей з обмеженими можливостями, влада міста вже три роки поспіль не виділяє жодної копійчини.
Але на державні структури та такі інститути із сумнівним стутусом як “почесні мешканці”, місто витрачає навіть не тисчі – мільйони гривень! А там, де потрібно виділити буквально копійки, то їх завжди чомусь не вистачає. Чому?
Післямова від адміна групи “МукачевоSOS”.
Світлина, яка ілюструє цей пост, на жаль, не тематична. Вона – реальна. І зроблено її було учасницею нашої групи буквально вчора – надвечір 28 листопада – саме у Мукачеві по вулиці Миру. До фото – коротенький допис: “Доброго вечора, “МукачевоSOS”. Вибачаюсь, що так пізно Вас турбую, але ця бабця за моїми спостереженнями вже більше місяця ночує на цій зупинці. Тепер стає делалі холодніше і я боюсь, що вона просто замерзне. Посприяйте будь ласка тому тому аби наші соціальні служби якнайшвидше спрямували її до Будинку пристарілих?”
І ось як, скажіть будь ласка, пояснити нашій учасниці групи, що в Мукачеві сьогодні в принципі НЕМАЄ “Будинку пристарілих”, або будь якої іншої аналогічної їй установи.
Скажімо, аквапарк… навіть – два, у нашому місті – є, а з “Будинком пристарілих” – ось якось не склалося.
І управління Соцзахисту з укомплектованим штатом та з відповідними чималенькими посадовими окладами – також у нас є, а ось невеличкого хостелу для нужденних (хоча б тимчасового, на холодну пору року) – немає. Але то такоє…
Натомість у нас є… почесні мешканці міста, яких не відомо за яким принципом та за якими критеріями обирали, а потім влада міста знайшла “поважний привід” та можливість обдаровувати їх так званими “преміями” в доволі несимволічну суму у 8 тисяч гривень щомісяця. Гривень, які знову ж таки стабільно йдуть з бюджету міста у гаманці наших “почесних та незамінних”. І весь цей сюр відбувається просто зараз – під час війни, коли майже пів країни мають статус вимушено перемішеної особи!
Зрештою, чому самі “почесні”, які б апріорі, мали б бути для нас такими собі моральними авторитетами міста не відмовляться від цих ганебних подачок?
Невже ж можна зі спокійним серцем носити звання “почесного мешканця”і при цьому достеменно точно знати, що на зупинках громадського транспорту того самого міста, де вони є “почесними” – посилилися безхатьки? І роблять нещасні це не від того, що в них десь “глюкнуло”, а тому, що їм правда немає куди йти…
Насправді, ніхто не проти, аби гідних людей нашого міста належним чином вшановували – організовували з ними творчі зустрічі, або започаткували Алею вдячності, де були б викарбувані прізвища людей, які зробили свій потужний внесок в розвиток та популяризацію нашого міста. Але перетворювати благородну справу у такий собі “бізнес-проект” для окремої касти мукачівців – це вже занадто. Адже тим самим ми власноруч паплюжимо світлу ідею, коли справді моральні авторитети міста перетворюються на таке собі акціонерне товариств закритого типу, яке нічого окрім невдоволення та непорозуміння у пересічних мешканців не викликає.
І ми маємо… ні, ми повинні якнайшвидше виправити цей хибний тренд… До початку бюджетнизх слухань залишилися буквально лічені години. То ж чи встигнемо?..
Володимир Горішняк
