15 лютого закарпатці відзначають одне з найбільших свят – Стрітення Господнє
Сьогодні у закарпатських храмах освячуватимуть «стрітенські свічки».
Стрітення Господнє – одне з двунадесятих свят християнської Церкви, тобто головних свят церковного року. Це неперехідне свято, у нас воно відзначається 15 лютого.
У перекладі з церковнослов’янської «сърѣтение» – «зустріч». День Стрітення – точка в часі, у якій зустрілися Старий і Новий Заповіти. Стародавній світ і християнство. Сталося це завдяки людині, якій в Євангелії відведено особливе місце.
У цей день Діва Марія і Йосиф прийшли з немовлям Ісусом в храм, щоб принести Богу подяку за первістка.
У храмі їх зустрів Симеон Богоприємець. Він уособлює людство, тому що він чекав пришестя Христа, і він вже згідно із переданням жив близько 300 років. Він бере немовля на руки та помирає. У немовляті Ісусі Симеон відразу визнав Месію. Праведний Симон вважається свідком Божественного походження Христа.
Звичай освячувати церковні свічки на свято Стрітення Господнього прийшов у Православну Церкву від католиків. Сталося це в 1646 році, коли митрополит Київський святитель Петро (Могила) склав і видав свій требник. У ньому автор детально описав католицький чин хресних ходів із запаленими світильниками. За допомогою такої факельної ходи Римська Церква намагалася відвернути свою паству від язичницьких свят, пов’язаних з шануванням вогню. У ці дні язичники-кельти святкували Імболк, римляни – Луперкалії (фестиваль, пов’язаний з пастушим культом), слов’яни – Громниці. Цікаво, що в Польщі після прийняття християнства Стрітення стали називати святом Громничної Божої Матері. Це відгомін міфів про бога-громівника і його дружини – у народі вірили, що стрітенські свічки можуть захистити будинок від блискавки і пожежі.
До стрітенських свічок у Православній Церкві ставилися по-особливому – не магічно, а благоговійно. Їх зберігали увесь рік і запалювали під час домашньої молитви.
У день Стрітення в Єрусалимському храмі відбулася ще одна зустріч. До Богоматері підійшла 84-річна вдова, «дочка Фануїлова». Городяни називали її Анна-пророчиця за натхненні промови про Бога. Вона багато років жила і працювала при Храмі, як пише євангеліст Лука, «постом і молитвою служачи Богові день і ніч» (Лк. 2:37-38).
Анна-пророчиця вклонилася новонародженому Христу і вийшла з Храму, несучи городянам звістку про пришестя Месії, рятівника Ізраїлю. А Святе Сімейство повернулося в Назарет, так як виконало все, що заповідував закон Мойсея.
У православному требнику священнослужителя є спеціальний «Чин благословення свічок на Стрітення Господнє». Хтось може запитати: чим же відрізняється звичайна церковна свічка від «Стрітенської»? Тільки чином освячення, адже прості церковні свічки, які продаються в крамницях, теж освячені.
Для кращого розуміння можна провести аналогію з освяченням води. Так, наприклад, коли в храмі служаться водосвятні молебні: вода освячується малим чином, можна сказати – «звичайним». Але є і таке поняття, як освячення води великим чином, і робиться це тільки єдиний раз в році – на свято Хрещення Господнього.
Так само і з «стрітенськими свічками» – їх освячують тільки раз на рік особливим чином. Однак це не означає, що «стрітенським свічкам» слід надавати якесь магічне або чудодійне значення – це крайнощі, звичайно. «Стрітенські свічки» православні християни запалюють під час домашньої молитви, як і інші церковні свічки. Адже будь-яка свічка, якщо гаряче молитися, зігріває молитву.
