Восени 1950 року молодий вчитель Іван Мирон ухилився від призову до лав радянської армії та перейшов на нелегальне положення. Налагодивши зв’язок з членами ОУН та УПА, почав виконувати їх доручення.
У квітні 1951 року роззброїв охоронця сільради – відібрав у нього три карабіни з набоями. Через місяць групу підпільників з 18 осіб, до якої належав Мирон, було затримано. 11 січня 1952 року вироком військового Трибуналу Прикарпатського військового округу за ст.ст. 54-1 “а” та 54-11 КК УРСР Іван Мирон був засуджений до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна. До 1956 року відбував ув’язнення у Норильську, був учасником Норильського повстання, потім – відправлений до Іркутської області, а з 1961 і до закінчення терміну ув’язнення – пробув у мордовських таборах, повідомив керівник військово-патріотичного руху Карпатська Січ Taras Deiak.
Іван Мирон, як справжній патріот, не визнавав своєї провини і не каявся, тому і не потрапив до переліку звільнених після ХХ-го з’їзду партії частини політв’язнів, відсидівши всі 25 років.
Для бійців Карпатська Січ. Carpathian Sich Іван Мирон завжди був прикладом незламності. До початку повномасштабної війни ми періодично їздили до нього в гості, щоб почути історію його життя з перших уст.
Зараз з нашим підрозділом шляхами війни мандрує прапор, підписаний Іваном Мироном, як символ тяглості поколінь у боротьбі за Україну.
На фото: бійці КС в гостях у Івана Мирона кілька років тому, а також прапор, про який йшла мова вище.