Історія військового-добровольця Володимира Будніка із Закарпаття: “Україна — це не просто держава, Україна — це мама”

Володимир Буднік — військовий 115-тої окремої механізованої бригади. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну чоловік працював заступником начальника управління міського господарства Мукачівської міськради. У березні 2022-го добровільно долучився до Збройних сил України. Упродовж року захищав Батьківщину на різних напрямках.

Розмістимо вашу рекламу, оголошення, повідомлення в газетах, на сайті, фейсбук, інстаграм, телеграм, вайбер, групи, сторінки, сторіс – пишіть: zakarpatpost@gmail.com

Військовий Володимир Буднік до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну працював заступником начальника управління міського господарства Мукачівської міськради. У березні 2022-го чоловік долучився до Збройних Сил України, пише Суспільне.

“Прийшовши на роботу 1 березня, я зрозумів що у тих питаннях, у яких я є спеціалістом, — це земельна сфера, архітектура, комунальна власність, — реєстри не працюють, розуміючи, що війна не просто військова операція, чи ще щось, я зрозумів, що маю бути на фронті України. Я не військовослужбовець, але вирішив зробити все можливе від себе, аби долучитися до ЗСУ, щоб захищати Україну”, — каже Володимир.

Чоловік каже: про своє рішення — долучитися до Збройних Сил України — розповів лише дружині. ” Коли пройшов тиждень, як я долучився до ЗСУ, дружина й тесть змушували мене зателефонувати батькам і розповісти про своє рішення. Я написав смс братові, а він уже розповів батькам. Потім батьки вже дізналися, що я в складі Збройних Сил України. З батьками зустрівся вже в Черкаській області, де формувалася наша бригада. Вони приїхали, у мене тоді була можливість зустрітися, поспілкуватися. Так дізналися батьки”, — розповів військового-добровольця.

"Україна — це не просто держава, Україна — це мама". Історія військового-добровольця Володимира Будніка із Закарпаття

Фото: Володимир Буднік

За словами Володимира, він впродовж року захищав Україну від ворога на різних напрямках. “Це був рік у зоні бойових дій: у Сєвєродонецьк, Лисичанськ, там ми місяць стояли за Лисичанським МПЗ, потім у нас була ротація, трішки відпочинок, а потім ми потрапили в Авдіївський район, ми стояли біля Донецького аеропорту. За цей рік ми багато чого навчилися у військовій справі. Там, де я служу, є різні взводи, які виконують різні завдання, кожне завдання є специфічним. Цей рік дам мені можливість знайти друзів та побратимів, з котрими ми розуміємося, це ті товариші, котрі, впевнений, тебе захистять”, — говорить чоловік.

Пішов захищати не просто державу, а маму — так Володимир Буднік пояснює причину, долучитися до ЗСУ. “Україна — це не просто держава, Україна — це мама. Ти розумієш і переосмислюєш багато речей в житті. Я переконаний, що коли закінчиться війна, багато людей, котрі повернуться до цивільного життя, будуть жити по-іншому. Люди, котрі зараз служать в одному взводі, в одній роті, це ті хлопці, котрі розуміють, чого вони туди пішли”, — ділиться доброволець.

ЗакарпатПост