18 травня – пам’ять святих отців семи Вселенських Соборів

18 травня за новим календарем (новоюліанським), віряни відзначають День пам’яті святих отців семи Вселенських Соборів. Ці сім подій являли собою спробу керівників церкви досягти ортодоксального консенсусу та створити єдиний християнський світ.

Вселенські Собори є зібраннями предстоятелів і представників усіх Помісних Церков та скликаються для позбавлення влади єресей і утвердження істин віровчення, для встановлення правил, обов’язкових у всій Церкві, і для вирішення питань, що мають загальноцерковну важливість.

На цих Соборах були присутні голови помісних Церков чи їхні офіційні представники , а також весь єпископат, який представляв свої єпархії. Догматичні та канонічні рішення Вселенських Соборів визнаються обов’язковими для всієї Церкви. Для присвоєння Собору статусу «Вселенський» необхідна рецепція, тобто перевірка часом, і прийняття його постанов усіма помісними Церквами. Траплялося, що під жорстким тиском імператора або впливового єпископа учасники Соборів приймали рішення, що суперечили євангельській істині та церковному Переданню, і з часом такі Собори Церквою відкидалися.

Вселенський Собор є єдиним верховним авторитетом у Вселенській Православній Церкви з питань віровчення та законодавства і, з огляду на дію через нього і в ньому Святого Духа, має властивість непогрішності; визначення й правила Вселенського Собору охоплюють всі Помісні Церкви і всі часи.

Всього було сім Вселенських Соборів (з 325 до 787 року включно):

  1. Нікейський;
  2. Константинопольський;
  3. Ефеський;
  4. Халкідонський;
  5. Константинопольський другий;
  6. Константинопольський третій;
  7. Нікейський другий.

Перший Нікейський собор провели у 325 році. Імператор Костянтин скликав цей собор, щоб вирішити спірне питання – стосунки між Ісусом Христом і Богом Отцем. Імператор хотів укласти про це загальну угоду. До цього собору єпископи проводили місцеві собори, такі як Єрусалимський собор, але не було універсального чи Вселенського собору.

Перший Константинопольський собор відбувся у 381 році. Собор схвалив сучасну форму Нікейського символу віри, яка використовується у більшості східних православних церков.

У 431 році відбувся Перший Ефеський собор. Теодосій II скликав собор для вирішення христологічних суперечок навколо несторіанства. Собор скинув Несторія, відкинув несторіанство і проголосила Діву Марію Богородицею.

Четвертий Вселенський Собор – Халкедонський собор відбувся у 451 році. Собор відкинув євтихійську доктрину монофізитизму, яка описала «іпостасне з’єднання» та дві природи Христа, людську та божественну.

Другий Константинопольський собор провели у 553 році за часів імператора Юстиніана I. Цей собор засудив певні твори та авторів, які захищали христологію Несторія.

Третій Константинопольський собор відбувся у 680- 681 роках. Собор підтвердив давнє вчення Церкви про те, що Христос має в Собі дві волі – як Бог і як Людина.

У 753 році імператор Костянтин V скликав Ієрійський синод, який оголосив, що зображення Ісуса неправильно подають його, а зображення Марії та святих — ідоли. Другий Нікейський собор відновив шанування ікон і покінчив з першим іконоборством.

Сенс особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки Собори володіли даром виносити непогрішимі визначення в області християнської віри і церковного благочестя в кризові моменти церковної історії.

ЗакарпатПост