Закарпатські журналісти ознайомились Ужгородом греко-католицьким правобережним
Минулого вівторка за три з гаком години на трьох мікроавтобусах кільканадцять журналістів на чолі з Апостольським адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії, владикою Міланом побували в п’яти храмах і одному монастирі правобережного Ужгорода. Поїздка стартувала з площі Андрія Бачинського, себто від кафедрального собору.Перша зупинка – церква Священномученика Йосафата і Всіх Святих. Це в мікрорайоні Шахта, на вулиці Тімірязєва, за два кроки від кардіодиспансеру. Як розповів отець Володимир, парафія заснована навесні 2002 року, а благословив її тодішній єпископ Іван Семедій. Восени ж 2003-го після освячення наріжного каменя розпочалося будівництво храму, яке триває донині. Утім богослужіння проводяться щодня. При парафії діє молодіжний центр «Діти світла», молодіжний хор, регулярно відбуваються зустрічі релігійних спільнот.
Другий маршрут – кладовище Кальварія. Там, угорі, біля однієї з каплиць Хресної Дороги Ісуса Христа стоїть оригінальний символічний пам’ятний знак роботи скульптора Василя Романа, відкритий торік з нагоди 20-річчя виходу греко-католицької церкви з підпілля. Тут 1989 року просто неба правили служби Божі священики Юрій Федака, Йосип Штилиха, Стефан Гафич.
Третя зупинка – Церква Преображення Господнього на вулиці Цегольнянській. За словами отця Василя, витоки парафії сягають 1691 року. Перший храм був дерев’яним. А в 1802-му на Цегольні постав уже мурований. У 1949 році окупаційна радян¬ська влада насильно відібрала храм і передала православним. Але й за часів незалежної України його не вдалося повернути, тобто багаторічна судова тяганина завершилася безрезультатно, чи то пак на користь православної громади Московського патріархату. Тому в 2007 році греко-католики вирішили будувати поряд, по суті впритул нову церкву. Наступного ж 2008-го владика Мілан і архієпископ Людвіг Шік із Німеччини в присутності кількох тисяч вірників освятили наріжний камінь. Наразі готовий фундамент і підвальне приміщення.
Четвертий маршрут проліг до церкви Святого архистратига Михаїла в мікрорайоні Веселка, на вулиці Докучаєва. Мармурова табличка, зокрема, гласить, що храм дарований паном Сальваторе Кондо в пам’ять про свого батька Михайла Кондо, народженого 25 лютого 1923 року в італійському місті Аної Супері¬оре. Як акцентував отець Василь, нині парафія обслуговує 425 сімей. Причому нерідко приходять сюди і студенти, і професори УжНУ.
П’ята зупинка – церква Святого Юрія в мікрорайоні Червениця. Її будівництво, мовити б, у розпалі. Парафія ж заснована ще навесні 2000 року. У 2002-му була зведена каплиця, щоправда, за твердженням отця Юрія, тимчасова. Восени ж 2008-го єпископ Мілан Шашік передав парафію монахам Чину Найсвятішого Ізбавителя.
Шостий маршрут – храм Божого Милосердя на вулиці Осипенко. Зворушують при вході філософські написи: «Нехай твої уста будуть мовчазливі, а серце обережне», «Погорджуй пустими розмовами. Радо слухай читання Святих Божих Книг, бо це річ спасенна». Як розповів отець Василь, церква була побудована доволі швидко завдяки багатьом благодійникам – місцевим і німецьким. Її освячення відбулося в червні 2008 року. На урочистому богослужінні були присутні 27 священиків. «І таке: церква тоді жива, тоді виконує свою роль, коли її постій¬но відвідують вірники», – наголосив настоятель.
І сьома зупинка – монастир служебниць непорочної Діви Марії на вулиці Малиновій. Від сестри Вероніки довідалися, що аналогічні монастирі діють у Мукачеві й Усть-Чорній. Цікаво було слухати й про Преподобну Йосафату Гордашевську – співзасновницю цього Згромадження. Суть оповіді – влітку 2001 року у Львові Папа Іоанн Павло ІІ проголосив її блаженною. Насамкінець сестри пригостили «паломників» чаєм…
До речі, поїздка по Ужгороду греко-католицькому лівобережному запланована орієнтовно через півроку.
Михайло МЕЙСАРОШ, “Старий Замок “Паланок”для www.mukachevo.net
