Закарпаття: Ніж на брата
…Закривавленого 32-річного Олександра, жителя одного з сіл Берегівського району Закарпатської області, вечірньої пори знайшли на подвір’ї сусіди. Чоловік був непритомний, у вкрай тяжкому стані. Тож люди негайно викликали «швидку».
У районній лікарні, куди доставили потерпілого, медики діагностували у нього проникаючі колото-різані рани живота та грудної клітки. Ситуацію ускладнювало й те, що Олександр знаходився у стані алкогольного сп’яніння. Зважаючи на вкрай тяжкий стан, потерпілого госпіталізували в реанімаційне відділення. На щастя, після хірургічного втручання медикам вдалося врятувати життя молодому чоловікові.
Про травмованого пацієнта лікарі повідомили працівників чергової частини місцевого райвідділу міліції. На місце пригоди виїжджали перший заступник начальника брегівської міліції Микола Куриця, начальник карного розшуку Петро Дрозденко та його підлеглі. Найперше правоохоронцям потрібно було з’ясувати, з ким останній час контактував потерпілий, з ким того дня пиячив і хто навідувався до нього. Вагітна дружина потерпілого була шокована такими подіями. Аби не тривожити її, міліціонери вирішили поговорити з мамою Олександра. Жінка перебувала у сусідів. Як сама пояснила, заховалася там, побоюючись фізичної розправи від свого молодшого сина, 30-річного Михайла…
Працівники карного розшуку вирішили поспілкуватися і з самим Михайлом. Цього молодика розшуковики знали досить добре. Він «славився» у селі своїм неврівноваженим характером. Про таких кажуть — «нарваний». Саме через свій крутий норов, Михайло не раз мав справи з міліцією. За скоєння хуліганства двічі відбував покарання у місцях позбавлення волі. У 2000 та 2003 роках потрапив на «зону». Останнього разу з місць ув’язнення звільнився у 2008 році.
Вдома підозрюваного не виявилося. Здогадуючись, що кривава розправа над Олександром може бути справою рук саме Михайла, правоохоронці вирішили перекрити всі виходи з села, аби затримати цього молодика. Насамперед вирушили в бік залізничної станції. Інтуїція міліціонерів не підвела. Михайло стояв тут з сумкою в руках. Побачивши стражів порядку, кинувся навтьоки. Розшуковики розділилися на дві групи, перерізавши утікачу шлях. Коли його наздогнали, той став чинити злісний опір, ображати правоохоронців.
Така поведінка Михайла знайшла своє логічне пояснення після огляду його сумки, де знаходився закривавлений одяг. Припертий, як кажуть, неспростовними доказами до стіни, він змушений був розповісти, що трапилося того вечора.
Після чергового звільнення з місць ув’язнення Михайло повернувся додому, в будинок матері. Двоє старших братів жили в селі окремо. Та замість того, щоб знайти якусь роботу, колишній «зек» фактично сів на шию матері, жив за її пенсію. Правда, час від часу десь наймався на роботу, але зароблені гроші одразу ж пропивав. Коли залишався без власних коштів, наказував матері купити йому в магазині пляшку горілки. Жінка боялася свого сина, наче вогню, і беззаперечно виконувала всі його забаганки.
Того фатального дня Михайло навідався до свого брата Олександра. Спочатку, як і годиться, сіли за стіл, випили, закусили. Далі вийшли на подвір’я. Старший брат дорікнув молодшому за те, що той живе за рахунок матері. Порадив знайти собі якусь роботу. Михайло від цього аж скипів. Між чоловіками виникла суперечка. Розлючений молодик вихопив з кишені ніж і вдарив брата у груди і живіт. Тільки коли побачив кров, побіг додому, переодягнувся. Сховав закривавлений одяг у сумку і подався до станції.
Свою вину Михайло визнав, але миритися з Олександром, каже, не збирається. Наразі вирішується питання про порушення кримінальної справи.
