На Закарпатті вшанували пам’ять трьох журналістів

Людина не зникає разом зі своєю смертю. Вона живе доти, доки її пам’ятають. То ж знаменно, що минулими вихідними в Іршаві було вшановано добре відому на цілий район і далеко за його межами журналістку Інну Валентинівну Ширан, завдяки якій у цьому краї побували колеги практично з усіх областей України.

13 березня виповнилося два роки, як вона передчасно пішла із життя після тривалої виснажливої хвороби. Одночасно з Інною присутні вклонилися пам’яті і двох її побратимів, які теж відійшли у вічність у попередні роки. 
Володимир Голіба (1966 – 2005) закінчив Ужгородське музучилище по класу віолончелі, після чого викладав в Іршавській музичній школі. Паралельно грав у цілому ряді місцевих колективів – «Верховина», «Виноградар», «Кукурудзовод», «Коло друзів», «Іршава», виступав у Словаччині, Угорщині, Польщі, Швеції, Італії, Франції. Разом з братом Олександром аранжував закарпатські та українські мелодії. Був звукооператором при створенні відеофільмів та репортажів про рідний край. Фактично він і заснував мистецтво звукотехніки у своєму районі.
Іван Костик (1953 – 2007) був майстром фото- і відеозйомок. Будівельник за фахом, він з початку 90-х мусив шукати нового шляху у житті, тому став піонером приватного бізнесу в районі, першим відкрив в Іршаві відеосалон, відео прокат, а згодом відеобар. Найбільше його творча  особистість розкрилася після відкриття власної фотостудії. Там же було створено цілий ряд відеофільмів і репортажів, кліпи на пісні І.Поповича і С.Гіги. Майстер брав активну участь у підготовці програми «Вісті Іршавщини», що транслювалася на «ТРК-Хуст», а монтувалася у його фотоательє, яке ввечері перетворювалося на телестудію.
Інна Ширан (1966 – 2008) після закінчення Львівського лісотехнічного інституту працювала на Варшавській меблевій фабриці, з якої була звільнена у 2001 р. за скороченням штатів.  Проте ще з 1999 р. вона стала позаштатним кореспондентом ряду газет і «ТРК-Хуст». З кінця 2001 р. – керівник театру естрадних мініатюр районного центру культури, з 2003 р. радник голови райради. В її доробку відеофільми «Біль душі – Афганістан», «Іршавщина– наш дім», відеорепортаж про відкриття пам’ятного знаку жертвам відомої автокатастрофи біля села Залуж, гумористичні мініатюри з нагоди ювілеїв знаних людей. У телепрограмі «Вісті Іршавщини»  виступала як режисер і ведуча, у пресі висвітлювала діяльність райради, написала чимало нарисів про численних трударів краю. За двадцять два роки сімейного життя Інна з чоловіком Сергієм виховали трьох дітей: студента Тернопільського економічного університету Сергія, ученицю Христину і дошколярика Андрія.
Спогадами про митців поділилися перш за все духівники кожного із трьох вшановуваних, розповіли про них як про християн, про шлях кожного до церкви. Вихована в умовах атеїстичної радянської школи, Ширан прийшла до віри вже в останні роки свого життя, після чого всі найкращі риси її натури розкрилися повною мірою.  Голіба і Костик доклали чимало зусиль до облаштування храмів, практично долучилися до процесів церковного відродження.
Особливу увагу присутніх викликали фотопрезентації та відеоматеріали з домашніх архівів, з яких їхні герої постали жвавими і дуже веселими людьми. Зі спогадами виступили численні близькі і колеги майстрів (усього на вечорі було понад сто чоловік). Не менш цікавими виявилися з відстані часу підготовані майстрами відеофільми. Ініціатор вечора депутат райради Степан Бобик охарактеризував кожного митця, оскільки був близько знайомий з усіма ними трьома, сприяв їхньому творчому зростанню і просто морально підтримував у скрутні хвилини. Насамкінець рідні журналістів запевнили, що душі цих журналістів вічно житимуть у їхніх родинах, їхні традиції продовжуватимуть нащадки.
Сергій ФЕДАКА, “Трибуна”