Цим сільським головою насправді гордяться всі місцеві жителі. Адже він конкретно вирішує на місці всі проблеми, підтверджує на ділі спроможність місцевої влади. Про себе він говорити не любить. Зазвичай мовить: «Хай про мене люди скажуть…».
Осойці словом його не кривдять – відзначають за конкретні здобутки в розбудові села, де він довгі роки працював бригадиром у сільському господарстві. Заасфальтовано чимало вулиць, у селі панує демократичний режим соціальної справедливості, ніхто не почуває себе обділеним і ображеним, для кожного при зустрічі у Василя Івановича знаходиться тепле слово.
– Як тепер справи в селі? – запитуємо.
– Зі своєї дзвіниці говорити не буду. Можете запитати в кожного з чотирьох тисяч жителів. Вони неправди не скажуть.
– За останній рік що зроблено?
– Дуже багато. Коли став головою, в нашому дитсадку було три групи. Зараз – уже п’ять. Отже, розвиваємо дошкільну систему, щоб селяни спокійно могли працювати, віддавши малят у надійні руки педагогів. Там зроблений серйозний ремонт, як, до речі, і в амбулаторії. Раніше там було холодно. Люди в дитсадок деколи боялися віддати дитину, щоби не прихворіла. Зараз цього страху нема. Навпаки, прагнуть помістити туди своїх дітей. Осой також є першим селом в Україні, де укладений договір про співпрацю зі Словаччиною. Словаки допомогли закупити дуже багато інвентарю: меблів, нових ковдр. Наші районні та сільські депутати разом із закордонними спонсорами допомогли з хорошим посудом та красивими іграшками. До цього долучився й уродженець села, народний артист України Іван Попович. Часто в рідному селі він і концерти проводить, підтримуючи загальний оптимізм нашого села щодо світлого майбутнього України. Такий пісенний форум був проведений до останнього Дня села. Приїхали сюди й інші артисти. Сільська рада, якби не підтримка нашого отамана Карпат, грошей для оплати таких професійних виступів ніколи б не знайшла. Честь для всіх осійчан, що Іван Дмитрович ні на мить не забуває про своє село на столичних обширах. Допомагає своєму селу також Іван Юрійович Петровцій, письменник.
– Як допомагають малоімущим місцеві підприємці? Адже багато людей самотужки не можуть собі дати ради з соціальними негараздами.
– Гордий, що підприємці, депутати, члени виконкому, всі знані люди нашого села ніколи не відмовляють у допомозі, якщо вона комусь потрібна. В селі, можна сказати, є повна взаємодопомога і солідарність громадян, не зважаючи на їх особистий матеріальний достаток.
– Який процент народжуваності та смертності?
– У зв’язку з позитивними тенденціями в розвитку Осою, з 2006 року пішов демографічний ріст населення. До того спостерігалася негативна тенденція. Цьому сприяє, зокрема, конструктивна зміна роботи дошкільного навчального закладу, який очолює Ганна Жовнір. На вищій ланці – в школі – доповнює її діяльність Марта Маргіта. Є в нашому селі співпраця, взаємоповага. Людям хочеться жити. Тому й село буде надалі жити і розвиватися. В мене щодо цього ніколи не було й краплі сумніву. Православна, греко-католицька громади, монастир в урочищі Кам’янка теж дружно долучається до процесу духовного оздоровлення Осою. Всі свята ми зустрічаємо разом, навіть натяків на якісь протистояння немає.
– Скільки за останній час з’явилося в селі робочих місць?
– За останній рік – більше п’ятдесяти. Наприклад, в ТзОВ «Клен» Михайла Лендєла, підприємців Івана Варцаби, Юрія Кізляка, а також у Володимира Поповича, котрий відкрив у селі магазин.
– Тож подальшого вам розвитку задля блага України, підтримки селян у хороших діяннях.
– Дякую.
Розмовляли Василь ЗУБАЧ, Іван ТУПИЦЯ, газета “Срібна Земля”