Закарпаття: Радіолокаційну станцію у Пістрялові розбирають на брухт
– Раньше було вигодніше, бо арматури було тілько – хоть ріку гати. А тепер треба наробитися, попотіти, щоб щось витащити. Як файно попрацюємо, то за півдня можна заробити сотку-дві гривень. На хліб хватає, – каже 24-річний Василь із села Лалово Мукачівського району Закарпатської області.
Сільський голова Пістрялова Мукачівського району Закарпатської області Іван Бисага стоїть біля споруди колишньої радіолокаційної станції
У понеділок зранку він із братом приїхав на мотоциклі Іж до руїн радіолокаційної станції біля сусіднього села Пістрялово. Місцеві сім років розбирають її споруди на брухт.
— Через таких, як ви, спокою не маю, — сварить металошукачів сільський голова Іван Бисага, 52 роки. Ті нервують і з порожніми руками їдуть геть. — Тут же небезпека. Чотири роки тому з четвертого поверху впав молодий чоловік із Мукачевого. Із друзями арматуру вночі шукали. Не втримався на бетонній плиті і злетів униз.
Два об’єкти станції почали будувати 1985-го. Один мав висоту 17 поверхів, інший — 14.
— Це мала бути найпотужніша радіолокаційна станція у світі, надсекретний воєнний об’єкт, — каже війт. — Сільські люди мали роботу чотири роки: працювали на будівництві у дві зміни.
1992-го спорудження припинили.
— Селяни боялися за екологію села, блокували роботи. Ініціативна група поїхала навіть до Москви. 1992-го, коли Союз розпався, дали наказ припинити будівництво. На той час об’єкт був готовий уже на 80 відсотків. У кабінетах стояло устаткування, залишалося запустити випромінювач з антеною. Він мав передавати секретну інформацію про космічну безпеку держави.
До 2003-го будівлі радіолокаційної станції перебували на балансі обласної ради, потім їх передали Мукачівській райраді. Із тих пір територію ніхто не охороняє. Споруди стали розбирати на брухт.
— Із меншої зняли сім поверхів: били кувалдою, різали автогеном, — каже війт. — Її й далі розбирають. Приходять сюди не тільки жителі Пістрялова, а й Мукачева, сусідніх сіл. За годину розбивають одну стіну. Забирають 250 кілограмів металу на 4 тисячі гривень.
17-поверхову будівлю 2000-го підірвали.
— Землетрус був такий, як від ударної хвилі, — веде далі війт. — Звідти забрали кілька тонн металу. Тепер від тієї будівлі лише яма залишилася.
Проходимо в середину будівлі. Стіни тримаються на метало-бетонних балках. Із колон стирчить арматура.
— Селяни й величезні підйомні крани порізали на метал, — пригадує. — Спочатку полювали на кольорові метали, коли ті скінчилися, перекинулися на чорні.
За металом приходять під вечір. Вивозять на мотоциклах, підводах.
Сніжана Русин, Gazeta.ua