Закарпатець після тюрми забив до смерті рідну тітку…
Житель Свалявського району Закарпатської області вельми поспішав. Чоловік мав намір відвідати свою самотню 84-річну родичку, яка мешкає на Мукачівщині.
Близько 20-ї години під’їхав до добре знайомого будинку тітки Марії, що в селі Критому. Це вже останнє село району, «обставлене» горами, за яким починається Перечинський район.
Бабуся своїх дітей не мала, тож на старість за нею доглядали свалявські родичі. Вони вряди-годи приїжджали сюди, прибирали у хаті та на городі. А минулого року звільнився з тюрми 35-річний племінник старенької Михайло. Він сам з Мукачева. Життя молодого чоловіка не склалося – за крадіжки свого часу потрапив у тюрму. Поки відбував покарання, його родичі померли. Тому після звільнення Михайлові не було куди повертатися, адже його вже навіть виписали з колись рідного помешкання. Притулок надала тітка Марія. Правда, допомоги від племінника вона так і не дочекалася, навпаки – з цим чоловіком були одні тільки проблеми. Давався взнаки тюремний «вишкіл». Михайло лише те й робив, що систематично заглядав у чарку. Встиг вчинити низку дрібних правопорушень. Дільничний інспектор міліції зібрав на нього відповідні матеріали, на підставі яких суд встановив за Михайлом адміннагляд. Але згубні звички виправити важко…
Неподалік на вулиці того вечора гуляли весілля, звідти лунала весела музика. Однак на обійсті Марії стояла зловісна тиша. Свалявець, увійшовши на подвір’я, гукнув кілька разів, у відповідь – мовчанка. «Ще ніби рано спати», — подумав родич, ступивши на поріг. Коли ж відчинив двері, побачив на ліжку господиню. Покликав – жодного реагування. Доторкнувшись до тіла, він зрозумів: родичка померла! На її обличчі чітко виднілися садна й синці. А от Михайла ніде не було, і розповісти, що ж трапилося в будинку, було нікому.
Чоловік зателефонував на 102. Отримавши тривожну інформацію, у віддалене село виїхала не тільки слідчо-оперативна група Мукачівського райвідділу міліції, а й керівник цього підрозділу Євген Калитич, його перший заступник Василь Токар, заступник начальника карного розшуку Василь Тромпак, експерт-криміналіст. Сюди також вирушили спеціалісти НДЕКЦ при ГУМВС на чолі із заступником начальника цієї служби Олександром Дашковським.
Поки експерти та судмедексперт «чаклували» на місці пригоди і здійснювали огляд тіла, оперативники зайнялися пошуками Михайла. Сумнівів у насильницькій смерті селянки майже не залишалося, хоча останнє слово було за судмедескпертом. Племінника невдовзі знайшли на одній з вулиць села. Однак він був настільки п’яний, що не міг вимовити навіть слова. Довелося у супроводі міліціонерів доставити його в приміщення районної міліції. Тільки наступного дня, очунявши від спиртного, Михайло пролив світло на події минулого дня. На той час уже був висновок судмедекспертизи. Виявляється, окрім травм голови, жінка мала ще й зламане ребро, яке пошкодило легені, спричинивши крововилив…
А ось, що розповів Михайло. Як зазвичай, грошей на спиртне у нього не було. Основний дохід – пенсія тітки. У п’ятницю жінка якраз отримала пенсійні гроші, на які особливо нетерпляче чекав племінник. Десь з півтори сотні пенсіонерка віддала йому одразу. Вдячний Михайло приніс і тітці пляшку, а сам подався селом. Гуляв, поки не скінчилися гроші. Наступного дня хотілося ще, тож знову причепився до старої. Та Марія цього разу ділитися пенсією не захотіла. Тоді розлючений родич кілька разів ударив її по голові, далі почав гамселити по грудях. Коли жертва стихла, із сховку, що знаходився на ліжку, зухвалець витягнув залишки пенсії і подався продовжувати «сабантуй».
Проти Михайла порушили кримінальну справу, триває слідство. А Феміда повинна визначити, скільки років доведеться убивцеві дивитись на небо через клітку.
Михайло ПИСКАЧ, ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області