Закарпаття: Чинадіївський дитячий будинок відзначив 30-річчя (ФОТО)

31 травня є дещо символічним днем для селища міського типу Чинадієво, що на Мукачівщині. Тридцять років тому там запрацював місцевий дитячий будинок, який відтоді зігрів любов’ю не одне покоління юнаків і дівчат, дав їм путівку в доросле життя. На сьогодні він є зразковим закладом такого типу в нашому краї.
Це відзначили й присутні на урочистостях з нагоди святкування його чергової річниці чиновники обласного та районного рівнів, колишні вихованці дитбудинку, чисельні гості. Заступик голови облдержадміністрації Іван Качур відзначив, зокрема, і сам символізм святкування, бо відбулося воно напередодні Дня захисту дітей.

– Умови, створені в Чинадіївському дитбудинку, – наголосив Качур, – сприяють захисту наших діточок, а здружений невтомною працею колектив робить усе можливе, щоб виховати справжніх громадян нашого суспільства.

Директор дитбудинку Світлана Софілканич, яку, як, власне, й інших працівниць, тут називають мамою, запросила присутніх оглянути експозиції, на яких представлені талановиті роботи їх вихованців. Подивитися було на що. Вражали неповторною красою вишивки, малюнки, аплікації та інша творчість, зроблена руками діток. А двогодинна концертна програма, влаштована для гостей під відкритим небом, несла в собі таку сильну і добротну енергетику, що навіть серце черствої душею людини могло впустити до себе промінчики ласки і любові подаровані малечею.

Зауважу, що творчу частину організації пам’ятної для дитбудинку події взяв на себе Василь Клочуряк. Зокрема забезпечив музичний супровід урочистостей, а також професійно підготував з вихованцями концертну програму, яка, сподіваюся, не залишила байдужим гостей та залишиться в їхніх серцях надовго.

Велике щастя, подумав я, ознайомившись ближче з Чинадіївським дитячим будинком, що на землі ще не перевелись люди з добрим серцем та щедрою душею, що вони, за власними проблемами, зуміли побачити чужі потреби, зуміли знайти час, щоб розділити чуже горе, спробували вселити іскорку надії в серця маленьких людей, щоб допомогти їм вижити в їх вовчому світі, не втративши людську гідність. Завдяки їм, волонтерам та меценатам, час від часу усміхаються вихованці дитячих закладів, і деяким з них сняться щасливі сни на нових ліжках, а в їх спустошені душі закрадаються мрії про щасливе майбутнє.

…«Щасливий, хто сни має милі!» Ця філософська фраза навела мене на роздуми. Що ж значить «бути щасливим» для дитини? Напевно, кожен вважає найнеобхіднішою частинкою щасливого дитинства люблячу матусю та дбайливого татуся, які приголублять в хвилини смутку і потурбуються про усе; котрі зможуть відповісти на усі «Чому?» та забезпечити завтрашній день. Впевнений: колектив, що трудиться в дитбудинку смт Чинадієво викладається на всі сто, аби компенсувати дитячу обділеність. Держава ж та чиновники повинні пам’ятати про тих, хто будуватиме майбутнє держави.

Іван ЯКИМЕНКО, “Срібна Земля”