Ужгородка Тетяна Тороні стала рекламним обличчям світових брендів — “SONY”, “NISSAN”, “ADIDAS”…

Модельна кар’єра Тетяни почалася ще у чотирнадцять років. Зараз її посмішка прикрашає обкладинки відомих журналів та плакати світових брендів. Красуня, розумниця і просто сором’язлива ужгородка – ось якою постала перед «Закарпаткою» Тетяна Тороні. Дівчина з простої ужгородської сім’ї за вісім років модельної кар’єри подолала тисячі кілометрів і пропрацювала майже в десятку країн.

Про особливості модельного бізнесу і враження від побаченого вона погодилася нам розповісти.

Перший подіум – аж у Токіо!

– Розкажи про себе, з чого почалося твоє модельне життя, чи мріяла про це в дитинстві?

– Ну звичайно мріяла, кожна дівчинка мріє стати співачкою, акторкою або манекенницею. Моя кар’єра, як і у всіх моделей, розпочалася зі звичайної модельної школи. Передісторія, як до неї потрапила, нагадує сюжет з кінофільму: простувала зі школи, до мене підійшов модельний агент, який і запропонував спробувати себе у цьому бізнесі. Майже одразу прийняла пропозицію, адже мріяла про мандри. Через кілька місяців вже поїхала у свою першу подорож – до Токіо. Далі були професійні фотографи, кастинги у світових модельних агентствах.

– Твій батько – шкільний вчитель, мати – медична сестра. Як вони поставилися до твого «гламурного» рішення?

– Вони, як ніхто інший, мене підтримали. Просто добре зрозуміли, що це шанс. Звичайно, дуже переживали, особливо, коли я вперше поїхала за кордон.

– Найбільше часу зі своєї модельної кар’єри ти провела саме в Таїланді. Які враження на тебе справила ця країна?

– Першого разу мені не сподобалося, проте згодом звикла, і відзначила для себе багато переваг цієї країни. По-перше – це завжди усміхнені мешканці. Вони дуже привітно ставляться до іноземців, адже туристи – це джерело їхніх прибутків. По-друге – це ціни, усе там дуже дешево. До того ж, вразила країна своїм кліматом. Хоч там досить спекотно, висока вологість повітря рятує. Велике задоволення я отримала від відпочинку на узбережжі, там дуже гарні й чисті пляжі.

– Якщо порівняти співвідношення ціна-зарплата в Таїланді й Україні, де краще?

– Впевнена, що у Таїланді. За середню зарплату у цій країні можна добре харчуватися, пристойно одягатися, винаймати хороше житло.

– Розкажи детальніше про ті країни, де тобі також доводилося працювати.

– Мені дуже сподобався Сінгапур, зокрема її однойменна столиця. У цьому невеликому й перспективному місті пропрацювала 4 місяці. Найбільше мене вразило те, що тут майже нічого не виробляють, а всі товари імпортного походження. Мова – англійська, населення різнонаціональне. Це дороге бізнес-місто, тут майже немає малозабезпечених людей. Також мене дуже вразили чистота й порядок на вулицях, окрім аптеки тут майже ніде не можна придбати жувальну гумку. Усе через те, щоб їх не кидали на вулицях. У Малайзії я прожила 5 місяців. Найбільше мені сподобалися природа та дуже дешеві ціни, особливо на одяг і техніку. Італія на мене справила хороше враження, але італійці мені не сподобалися своїм темпераментом. Вони надто галасливі. Працюючи в Японії, найбільше часу провела у Токіо. Це дуже дороге й надзвичайно розвинене місто хмарочосів. Китай мені не сподобався. Це промислова країна, забруднене повітря, велика кількість робочого населення. Держава повністю залежна від свого політичного режиму. На мою думку, саме це допомогло країні вийти неушкодженою зі світової економічної кризи. На сьогодні Китай розвивається швидкими темпами, і все завдяки робочій силі. За час мого перебування у цій країні, буквально за три місяці, робочі звели велетенську багатоповерхівку. Мені здається, що люди настільки працьовиті завдяки внутрішній політиці влади. Слід зазначити, що велика кількість громадян Китаю мають вищу освіту і живуть досить заможно.

Закарпатська знаменитість для Азії

– Давай поговоримо про модельний бізнес. Дуже часто під його прикриттям дівчат вивозять за кордон, де передають у сексуальне рабство. На що слід звернути увагу, їдучи працювати в інші країни?

– На щастя, з цим не стикалася. На мою думку, головне – уважно вивчати контракт, порадитися з людьми, які компетентні в таких справах. Має бути хороший агент, усю інформацію про нього та діяльність модельної агенції слід перевіряти за допомогою Інтернету. Якщо виникають якісь підозри чи сумніви, краще кілька разів усе перевірити.

– У ХХІ столітті постала нова проблема – анорексія. Дівчата скидають вагу, часто зовсім не зайву. Як ставишся до такого?

– Дуже негативно. У кожного своя конституція тіла, від неї залежить, буде дівчина худенькою чи повнішою. Серед моделей найбільш затребувані жіночні форми. Надмірна худорлявість нікому не личить. Дуже велику кількість худих дівчат бачу на вулицях Ужгорода, і мене це дивує. Дівчатка забувають про головне – кожна гарна по-своєму і треба любити себе такою, яка ти є.

– У рекламних продуктах яких світових брендів тебе можна побачити?

– З останніх – «HAAS», «SONY», «NISSAN», «ADIDAS». Це як друкована реклама, так і телевізійна. Її можна побачити в Таїланді, Китаї, Кореї та інших азіатських країнах. Кожна з цих фірм робить окрему рекламну кампанію для всіх регіонів світу. Узагалі реклама з моїми фото чи відео поширюється у тих країнах, де працювала.

– Чи впізнавали тебе там на вулицях?

– Бувало. Проте частіше впізнавали, коли купувала журнали зі своїм фото на обкладинці. Одразу впізнавали, дехто просив автограф.

«Здивувалася, коли побачила себе на вітрині магазину в Ужгороді»

– «Заручником» зіркової хвороби не стала? І чи довелося тобі на території України побачити рекламні продукти зі своїм зображенням?

– Зіркової хвороби у мене не виникло. А плакати з моїми фото побачила, як не дивно, в Ужгороді. Гуляла крамницями по вулиці Швабській, зайшла до однієї, аби глянути одяг. Озирнулася, а на стіні висять плакати з моїми фото. Настільки розгубилася, що швидко вийшла з крамниці. Скоріш за усе, одяг купували у Таїланді, там придбали і каталоги, з яких роздрукували плакати.

– Чи довго триває підготовка до початку фотосесії або виходу на подіум?

– Не сказала б, що довго. У середньому витрачається по 40 хвилин на макіяж і на зачіску. Але бувають і такі випадки, коли це триває впродовж кількох годин.

– Побутує міф, що в момент, коли модель падає на показі – закінчується і її кар’єра. Чи правда це?

– Ні, такого навіть не чула. Хоча трапляється таке часто. Ходити по подіуму дуже важко, адже окрім високих підборів буває й таке, що розмір взуття значно більший ніж потрібно.

– Коли закінчується кар’єра моделі, і як працюється з моделями-чоловіками?

– Якщо це жінка, то в 25, максимум 27 років. У чоловіків навпаки – чим старший, тим краще. З роками чоловіки-моделі стають усе привабливішими. Працювати з ними важкувато, якщо для дівчини це робота, то для чоловіка – ніби спосіб життя, у хлопців більше проявляються ознаки «нарцисизму».

– Чим плануєш займатися після модельної кар’єри?

– Зараз закінчила економічний факультет УжНУ, тож спеціальність у мене є. Можливо створю в Ужгороді власне модельне агентство. Усе покаже час.

– Ти багато подорожувала, у якому місті хотіла б залишитися?

– Токіо або Сінгапур. Але найбільше люблю Ужгород. Тут народилася, тут моя сім’я, і сюди завжди залюбки повертаюся.

Вікторія САБО, “Закарпатська правда”, Karpatnews.in.ua