Закарпаття: Міський голова прикордонного м.Чоп Галина Цар про труднощі кермування громадою та незавершені плани
Чоп – це не зовсім місто. Бо складно назвати таким поселення, де мешкає менш ніж 9 тисяч людей. Чоп – це символ. Символ – бо західні ворота як колишнього Союзу, так і нинішньої України. Мільйони людей, прощаючись із батьківщиною, закарбовують у пам’яті саме його краєвиди, ще стільки ж вітаються тут із рідною землею, повертаючись із далеких країв.
Тож лише з цієї причини Чопу слід було надати статус міста, причому обласного підпорядкування, що й було зроблено кілька років тому. Останню «п’ятирічку» тут урядує команда на чолі з професійним педагогом, міським головою Галиною ЦАР. За цей період Чоп дуже змінився. На часі – місцеві вибори, тож будуть і нові зміни. Як до них готується громада, «Замок» вирішив поцікавитися в першої особи, без перебільшення, всесвітньознаного міста Закарпаття й нашої країни.
Зроблене і плановане
– Галино Василівно, коли ви вперше йшли на вибори міського голови Чопа, мали свою програму розвитку міста. Те, що вам удалося зробити, видно на вулицях і в помешканнях людей. А що залишилося нереалізованим?
– Усі ці роки моя передвиборча програма лежала й нині є на моєму робочому столі, напам’ять знаю кожен її пункт. Але життя, як завше, вносить свої корективи. Коли прийшла на посаду міського голови, побачила реальний стан справ у місті, зрозуміла, що все заплановане одразу здійснити не вдасться. Та, попри всі труднощі, моя передвиборча програма виконана майже на 90%.
А що не вдалося? (замислилася) Коли балотувалася на посаду, плани були дуже амбітними й далекоглядними. Як жінці, мамі, вчителю дуже хотілося зробити в нашому місті аквапарк… Та коли почала працювати, побачила, що земля в нашому місті настільки роздерибанена, що немає можливості навіть невеличкий клаптик виділити на потреби громади.
– Тож із цією ідеєю довелося розпрощатися?
– Ні, звичайно! Ми домовляємося із головами сусідніх сіл і нині шукаємо інвестора, готового вкласти кошти в спорудження аквапарку. Це може бути й невеличкий комплекс, але такий, де наші мешканці й гості міста зможуть відпочити. Наразі ця проблема актуальна, є надія на її вирішення в найближчі роки.
– Напевно, є й інші…
– Звісно. Маємо плани забезпечити містян якісною питною водою. Наш проект уже на 80 % реалізований. Він пройшов експертизу й усі належні погодження. Однак завершенню завадила криза. Державний і обласний бюджети не змогли виділити місту кошти на ці потреби. Але воду ми знайшли в міському парку й вже готові свердловини. Тож чекаємо лише нагоди завершити проект з очищення води й підведення її до міського водогону. Впевнена, що найближчим часом цей проект буде завершено.
– А яка нині ситуація з водопостачанням у місті?
– Оскільки наш проект через згадані причини загальмувався, ми пішли іншим шляхом, аби допомогти людям. Бо мешканці багатоповерхівок дуже потерпали від нестачі води – на 4–5 поверхах її роками просто не було. Тому в усіх цих будинках (!) ми встановили помпи, які женуть воду нагору, тож нині мешканці водою забезпечені.
– З якими ще проблемами зіткнулися за ці роки?
– У новому районі міста нема каналізації. Треба встановити там каналізаційно-насосну станцію, прокласти комунікації. Проект її встановлення вже готовий, маємо намір його закінчити. Та зробити це зможемо – знову ж таки – з допомогою держави та області, бо нині жодне місто чи село такі масштабні роботи без додаткового фінансування осилити не здатне.
Також маємо проблеми з міським сміттєзвалищем. Історично так сталося, що його зробили за наказом «згори», без проектів, відведення землі на території району. Нині, попри всі труднощі, наш обов’язок – утримувати його у належному санітарному стані, не допускати займань, упорядкувати так, щоб цей об’єкт не заважав нормальному життю людей. У планах – будівництво на місці сміттєзвалища переробного міні-заводу. Попередні домовленості з цього приводу з владами району, навколишніх сіл та Ужгорода вже маємо.
«Жахнулася, коли побачила земельні справи міста»
– Назвіть найбільшу проблему, з якою довелося мати справу, коли очолили Чоп?
– Брак землі. Я просто жахнулася, коли побачила у яких масштабах її роздерибанила попередня влада.
– Удалося виправити ситуацію?
– Значною мірою так. Земельний та юридичний відділи ретельно перевірили кожен виділений клаптик. Переглянули угоди й відомості про сплату за оренду землі. Виявили масові порушення. Одне з найбільших – ділянка понад 2 га на виїзді з Чопа. Це земля сільськогосподарського призначення, однак орендар, не змінивши статусу землі й відповідно не сплативши до міського бюджету відшкодування (160 тис. грн), завіз туди щебінь, утрамбував його, тобто пошкодив ґрунт… Рішенням сесії міськради ми забрали цю ділянку, однак питання ще перебуває в суді. Сподіваємося на справедливість Феміди. Хоча ні для кого не секрет, що часто такі питання вирішуються не на користь громади, а в інтересах того, хто «вміло» підходить до такої справи. Якщо нам відшкодують утрати, зможемо за ці кошти дахи десь відремонтувати, труби замінити тощо. Та спершу слід здолати досить серйозний спротив не вельми сумлінних людей.
– Яким чином його перемагаєте?
– З допомогою чесної, хорошої команди, яка працює зі мною у міській раді. Це люди, які хочуть і вміють працювати, допомагають мені навести в місті порядок. Зокрема й у земельних питаннях.
– Свого часу була інформація про конфлікт між владою Чопа й підприємцем, який орендує міський ринок. Питання владнали?
– Не до кінця. Хоча дещо нам удалося виграти. Річ у тім, що близько 10 років тому одному з підприємців міський ринок Чопа віддали в оренду. Чоловік за цей час до бюджету не сплатив жодної гривні за користування землею. Ми змусили його переказувати до нашої скарбниці 60 тис. грн у рік. Можна порахувати, які кошти громада міста недоотримала за попередні роки… Домогтися цього вдалося, значною мірою, завдяки підтримці депутатів міської ради.
Та проблеми нацьому об’єкті ще залишаються. На ринку без проекту спорудження, належних погоджень іде забудова, а простіше – хаотично ставляться будки. Міська рада не може їх знести, тому звернулися до контрольних органів, скерували листи… Порушення виявили, але проблему не ліквідували. Тому ми подали до суду. Вимагатимемо дотримання закону.
– Знаю, що ви особисто курували упорядкування міського парку: організовували суботники, прибирали… У якому стані ця зона відпочинку нині?
– Чотири роки тому міського парку, як такого, власне, й не було – неохайна, заросла територія, бур’яни, сміття. Ми вирішили показати приклад, як слід давати лад таким місцинам: організували суботник, люди прийшли з сім’ями. Обрізали дерева, почистили кущі, поставили лавиці, зробили невеличкий дитячий майданчик. Оскільки парк розкинувся біля православної церкви, там зручно відпочивати і літнім людям, і мамам із дітками. Нині намагаємося підтримувати там порядок. Хоч багато залежить від самих містян, бо чисто й охайно буде тоді, коли не смітитимуть.
– Чоп – місто залізничників, тут великий транспортний вузол. Залізниця допомагає у вирішенні міських проблем?
– Будь-який мер просто змушений співпрацювати із нею. Я з радістю скажу, що нам вдалося налагодити взаємини. Маємо чудові стосунки й із фракцією партії «Відродження» (більшість її членів – працівники залізниці. – Авт.) у міській раді. Це відповідальні люди, які зважено підходять до вирішення питань. Додам, що й тепло, і воду містові постачає саме залізниця. Тому не співпрацювати з нею просто неможливо. Дають результат й особисті добрі стосунки, що в мене склалися з керівництвом транспортної структури. Нам постійно сприяють і по можливості допомагають. Так само й міська влада у межах своєї компетенції намагається допомагати залізничникам.
– Наближається зима. Місто готове до опалювального сезону?
– Коли ми прийшли до влади, заборгованість міста перед залізничним БУ-5, яке забезпечує опалення мешканцям Чопа, перевищувала 700 тис. грн і постійно зростала. Проблема залишається й нині, бо не може бути тепла, якщо люди не платять. Шукаємо вихід із ситуації. На нещодавній нараді в ОДА залізничники запевнили, що котельні запустять, тож тепло буде. А до містян ще раз звертаюся з проханням ліквідувати заборгованість.
Додам, що за попередні роки всі бюджетні заклади, школи, дитсадки ми перевели на автономне опалення. Тут проблем немає, і в цьому заслуга нашої команди.
«З нами авторитетні люди»
– Щодо команди. Знаю, що партія Єдиний Центр, членом якої ви є, днями висунула вашу кандидатуру на вибори міського голови. Йтимете на перегони зі своєю нинішньою командою, чи мінятимете когось?
– Коней на переправі не міняють (сміється). Якщо серйозно, то великих претензій до команди, з якою працюю, не маю. Це високопорядні, кваліфіковані люди, які хочуть змін у місті. Успіхи в нашій роботі люди бачать. Працюємо відкрито, потрапити на прийом до міського голови – не проблема, усі відділи функціонують злагоджено. Тому міняти когось нема потреби. Сподіваюся працювати з ними й наступну каденцію, якщо буде на те воля громади Чопа.
Я також очолюю міську організацію Єдиного Центру, у лавах якої люди, що мають повагу й авторитет у Чопі. Вони чимало зробили для міста. Не було жодного заходу, в якому б не брали участі й не допомагали члени нашої партії. Гадаю, на виборах, мешканці Чопа це також оцінять.
– Ви згадали, що багато проблем міста неможливо вирішити без допомоги обласної ради. Наприкінці жовтня обиратимемо й представників до неї. На кого розраховуєте?
– Вперше цьогоріч обиратимемо аж трьох депутатів обласної ради від Чопа в мажоритарних округах. Раніше такого не було – мали одного представника й за того голосували ще й мешканці Ужгородського району. Незалежно від якої партії будуть, але ці обранці працюватимуть і, гадаю, щось для міста зроблять.
Звісно, що Єдиний Центр готує свої кандидатури на вибори до обласної ради. Гордо можу сказати, що це люди, які мають неабиякий авторитет у містян, до яких дослухаються і поважають. Є серед них і досвідчені, й молоді фахівці.
– Що б ви побажали своїм політичним опонентам?
– Бути зваженими й толерантними, вести чесну виборчу кампанію. Наша партія налаштована саме так. Пам’ятати, що вибори закінчуються, а життя триває.
Петро Поліха, журналіст, ЗІА «Простір», Старий Замок “Паланок”