Ужгород: Кожний витвір мисткині Магдалини Пуглик-Белень – це шедевр
Писати про цю гарну, милу жінку – одне задоволення. Бувати на її виставках – захоплення, зачарування її таємницями мистецтва. Недаремно академік Академії мистецтв України Василь Бородай в одній із книг відгуків після відвідин виставки робіт Магдалини Пуглик-Белень у Києві написав: «Глибоко вражений розумінням життя. Кожна Ваша робота – це шедевр…».
Сьогодні наша землячка з Кам’яниці святкує свій ювілей. Аж не віриться, що постукали у її віконце такі поважні літа. Які? Хіба то так важливо, скільки настукало на твоєму життєвому годиннику? Головне інше – Боже, який глибокий і безконечний світ в душі цієї надзвичайної, чудової жінки!
Разом з сільським головою Кам’яниці Марією Коваль-Мазютою ми побували у Беленів якраз напередодні ювілею господині.
Гортаючи альбоми з її творами, перечитуючи численні журнали, в яких висвітлено її творчий шлях, аж не віриться, що всі ці роботи створені тендітними руками, душею, серцем і розумом однієї жінки. Духовна велич пані Магдалини вражає. Вона образотворчо розкрила глибинну сутність тисячоліть рідного Карпатського краю, зуміла в кераміці і скульптурі віднайти такий характер творення образів, що на Західній Україні до неї ніхто не збагнув. Приблизно так писали усі столичні журнали не раз. Вернісажі представляли всі грані її творчості. Це і кераміка, живопис, акварель, графіка, декоративний і монументальний розпис, гобелени, вишивки. В її картинах, виконаних олією та аквареллю – майстерність високого гатунку. Не знаю, що і хто керує цією жінкою, вочевидь, сам Всевишній водить її рукою. Вона вся, як на долоні, з вистражданим серцем і душею. Пані Магдалина – професіонал, і цим все сказано.
Учасниця багатьох виставок: обласних, всеукраїнських та закордонних. Її твори закуплені Міністерством культури і мистецтв України, а також Міністерством культури СРСР, зберігаються в музеях України, Росії, Грузії, Канади, Америки, Аргентини, а також у приватних колекціях багатьох країн світу.
Чи могла дівчинка після закінчення художнього училища в далекому нині 1973 році сподіватися на такий творчий злет? Вочевидь, що вона тоді про це й не думала. Але ту Божу іскру таланту викладачі відразу запримітили в ній, навчання закінчила з відзнакою. Згодом завершила повний курс педагогіки при Академії мистецтв у Львові. Член Спілки художників України і член Національної Спілки дизайнерів, лауреат премій ім. Й. Бокшая та А. Ерделі.
Пані Магдалина з тих жінок, над якими роки не мають ні сили, ні влади. Старість ще довго не заглядатиме у її вікна. «Не досягне, – фіглює моя співрозмовниця, – мій кабінет на другому поверсі». Вже й дочка Леся давно здобула освіту юриста, а мати така ж чарівна, як в юності. Хіба що колір волосся доскіпливим видає її роки. До чого ж цікаво спілкуватися з цією талановитою жінкою!
Усі стіни в будинку – в її картинах. Одні вражають ліризмом, другі викликають посмішку, треті примушують задуматися. У керамічних закарпатцях стільки гумору, стільки життєвої мудрості, що не можеш відірвати очей від дідуся з піпою чи від бабусь, які про щось перешіптуються. Їх спрацьовані руки, наче живі, а в очах виграють молодечі вогники.
Сьогодні у двері цього затишного будинку в мальовничому куточку Кам’яниці постукає Його Величність Ювілей. Пані Магдалина зробить вигляд, що дуже здивована, а чоловік – відомий скульптор, медальєр Михайло Белень відчує неймовірне биття серця: його заполонить кохання, як в тій далекій юності і, пригорнувши дружину, зашепоче: «Що ти робиш зі мною, моя Магдушко?». Стільки років муза Творчості веде цю пару спільною стежкою! А що ювілей? Буде в їхньому житті ще не один…
Марія Підгорна, “Вісті Ужгородщини”