Олександр Ледида: “Рік пролетів, як одна мить, дуже швидко”
За тиждень виповниться рік із дня призначення нового очільника Закарпатської обласної державної адміністрації Олександра Ледиди. Напередодні головний редактор однієї з крайових газет попросив головного керівника області відповісти на кілька запитань. Олександр Олександрович люб’язно погодився.
Олександре Олександровичу, через тиждень – рік, як Президент України Віктор Федорович Янукович підписав пам’ятний, особливо для Вас, Указ №381/2010 «Про призначення О.Ледиди на посаду голови Закарпатської обласної державної адміністрації». З яким настроєм зустрічаєте цю річницю? Чи плануєте якісь заходи з цього приводу, зустрічі з керівниками та господарниками, громадськістю та журналістами?
Думаю, що зустріч з журналістами обов’язково відбудеться, ситуація цього вимагає, багатьох цікавить: буде чи не буде? Обов’язково буде, а про точний час цієї зустрічі ми вам повідомимо.
А рік пролетів, як одна мить, дуже швидко. Початок роботи так складувався, що бюджет ще не був прийнятий, тому було досить складно. Але динаміка з’явилася, ми визначили пріоритети – чим будемо займатися у наступні дев’ять місяців 2010 року, і почали рух у визначеному напрямку.
У цьому контексті. Після 18 числа, коли глава держави підписав цей Указ, тут у «Білому домі», Вас представляв голова Адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Він розказав про те, що вважає основними завданнями сам Віктор Янукович – для того, щоб його уповноважені представники на місцях прийняли ці задачі до безумовного виконання. А серед них він якраз і говорив про необхідність разом з урядом працювати над створення бюджету, акцентуючи особливу увагу на тому, що без участі влади на місцях загальний бюджет сформувати неможливо. Як Ви працювали у цьому напрямку, які ініціативи надходили від Закарпаття?
Так, у нас є державний бюджет – і є місцеві. Є витрати, які здійснюються із місцевого бюджету, і є фінанси, які ми у вигляді дотацій та субвенцій отримуємо з державної скарбниці. І зрозуміло, що чим більше надходжень у місцевий бюджет, тим легше вирішувати проблеми місцевого значення. Але є і субвенції з держбюджету, які також використовуються в інтересах соціально-економічного розвитку Закарпаття. Наприклад, минулого року ми такі субвенції отримали на хірургічний корпус в обласній лікарні, на школи, на дитячий садок в Дубриничах, в цілому – майже на 15 мільйонів.
Одним з перших завдань Президент Віктор Янукович вбачав подолання місцевих проявів системної кризи, яка відчувається вже не лише «десь там», в економіці держави в цілому, але і в кишені кожного конкретного громадянина. Що зроблено в цьому відношенні?
Подолання системної кризи – це в першу чергу зростання доходів бюджетів різних рівнів, збільшення мінімальної заробітної плати і ліквідація заборгованостей по зарплаті, створення нових робочих місць, інвестиції в економіку держави Україна в цілому, і Закарпаття зокрема. Якщо дивитися в цьому відношенні, то головне, на що я націлював керівників районів, це першочергове створення нових робочих місць. І зрозуміло чому. Робочі місця – це і надходження від податків, і наповнення Пенсійного фонду, і заробітна плата бюджетних працівників за рахунок цього формується…
Більше того, кожне робоче місце – це плюс для бюджету держави Україна. Тому що якщо людина має роботу – це скорочення витрат Фонду зайнятості, коли з державного бюджету забираються кошти для виплат людям, які сьогодні не зайняті. Тому дуже важливий чинник для динаміки економіки держави Україна – це інвестиції в робочі місця і збільшення бази оподаткування.
Олександре Олександровичу, рік тому Сергій Льовочкін закликав Вас чим скоріше сформувати «керівну команду», припинити займатися політикою і приступити до конкретної роботи – на благо Закарпаття зокрема і України в цілому. Таке запитання: по яких критеріях Ви підбирали свою «команду» – і в районах, і в управліннях? Кого Ви залишали, а замість кого призначали інших? Як Вам вдалося з цією командою торік відпрацювати?
Я упевнений, це моє життєве кредо, що професійну роботу повинні виконувати професіонали. Найстрашніше і для держави, і для будь-якого напряму, будь-якої галузі – це коли роботу для професіоналів виконують аматори. Зрозуміло, що відразу складно підібрати людей, які б стовідсотково відповідали вимогам, які ти перед ними ставиш. Але в той же час – відбиралися кращі з кращих. Інше питання – якщо бачиш, що людина досить слабка, не відповідає вимогам, які ти до неї висуваєш, але кращої кандидатури немає… Доводиться тимчасово залишати – я ніколи не міняю лише заради того, щоб поміняти з принципу. Завжди чекаємо, шукаємо людину, яка змогла б поліпшити роботу в тому або іншому напрямі.
І на скільки, хоч б приблизно, відсотків Ви оновили керівний склад області?
Ну, складно оперувати відсотками, коли йдеться про людей. Але якщо все ж говорити так, то я думаю, що на сьогоднішній день відсотків на 80 мене задовольняють професійні якості членів нашої команди.
В той же час, ось вже четверо глав райдержадміністрацій було замінено, ще з одним – доки невизначеність. З чим це пов’язано?
Людина, коли, наприклад, зайнята в бізнесі або в якій іншій сфері – вона фахівець в цьому відношенні. Адміністративна робота, державне управління – це дещо інше, це ширше поняття. Крім того, що на державній роботі ти маєш бути менеджером, ти ще повинен мати і досвід спілкування з людьми – чітко поставити завдання, визначити потенціал кожної людини, щоб не навантажувати непідйомними для неї завданнями. А це в першу чергу залежить від керівника регіону.
Ви самі бачили, що деякі керівники не відповідають вимогам, або це люди Вам підказували?
І я бачив, і люди підказували…
Ще одне важливе питання, яке перед Вами ставилося, – протидія можливій повені. Тоді, на щастя, стихійні лиха нас оминули. Але знову йде весна, невблаганно тепліє, незабаром почнуть танути сніги. Загрози немає?
По сьогоднішній ситуації, враховуючи засніженість Закарпатської області і при моделюванні можливої повені, жодної загрози фахівці не бачать. Підтоплення – так, можливі, залежно від того, якими будуть весняні дощі. Якщо вони поллють на ще підмерзлий грунт, то підтоплення не виключені.
Тут я ось що хочу сказати. Торік ми майже 15 мільйонів витратили на очищення каналів, інженерних споруд, які фактично не очищалися впродовж достатньо тривалого періоду. Цього року, буквально через тиждень-другий, ми повинні отримати з резервного фонду Кабінету Міністрів ще 15 мільйонів – для вирішення питань, які ви зараз піднімаєте. Причому очищення каналів і інженерних споруд, як і раніше, залишається головною проблемою. Тому що захист за допомогою системи дамб – спрацював, а основні підтоплення мали місце через стан внутрішньої мережі – стічних канав, іригаційних каналів. Тому що зараз вони перебувають на балансі місцевих рад, а у сільських громад немає грошей на їхнє належне утримання, очищення від засмічення, через що ці споруди не можуть виконувати покладене на них завдання – пропускати стічні води і відводити їх у річки. Є цілий ряд таких об’єктів, саме на них і підуть 15 мільйонів, що виділяються з резервного фонду Кабінету Міністрів.
Інше пов’язане з цим питання. Відразу після біди виникає інша болюча проблема – відшкодування завданих збитків…
Питання відшкодування завданих збитків у першу чергу стосується побутових умов – будинок, господарство, город тощо. Якщо у нас був паводок наприкінці минулого року (7-9 грудня), то цілком зрозуміло, що урожай в цей час ніхто вже не збирає, вода прийшла – вода пішла. Але там, де підтопило будівлі, де вода до будинку увійшла, в літню кухню, господарські споруди – там за програмою «Турбота» збиток відшкодований грошима.
Ще одне велике і болюче питання – це боротьба з корупцією. Всі знають, що ця біда у нас є, але ніхто її не бачить. Як у нас йде боротьба з корупцією?
Можна багато говорити про боротьбу з корупцією. Вона є, була і буде, це таке явище, яке не лише в Україні присутнє, але й в усьому світі існує. Перше, що потрібно робити для подолання корупції, як нам бачиться, це піднімати заробітну плату. Про що йде мова? Сьогодні Президент чітко сказав, що ми скорочуємо штати, але фонд заробітної плати залишаємо на місцях – для того, щоб підняти зарплату держслужбовцям, що залишилися, щоб можна було від них вимагати ті або інші дії. Адже погодьтеся, коли людина на державній роботі сьогодні отримує тисячу гривень, а вирішує питання на сотні тисяч – завжди буде спокуса. Для цього треба захистити державу – підняти зарплату держслужбовцям, а тоді – вимагати від них відповідну роботу.
За кордоном діє одна з таких форм протидії корупції, коли державні люди – не лише службовці, але і судді, прокурори, представники інших силових структур – подають декларації не лише про доходи, але й про свої витрати…
Я думаю, що найближчим часом і у нас таке впроваджуватиметься. Але за кордоном є фундамент, від якого потрібно відштовхуватися, тобто – декларування ВСІХ доходів. Сьогодні у нас до декларації записується машина, що у тебе є, скільки у тебе грошей на банківському рахунку, але ніде не декларується, скільки у людини, скажімо, грошей в кишені лежить або удома в затишному куточку зберігається. Для цього треба йти послідовно, треба починати з повної фіксації ВСІХ доходів – і тільки потім можна контролювати ВСІ витрати. Тому що витрати більші за доходи – аж ніяк не можуть бути. Це правильно, це європейська практика, і я думаю, що найближчим часом це буде прийнято в Україні.
Якщо озирнутися назад, то в цей рік Ви заклали фундамент, опанували ситуацію і так далі А що Ви плануєте на майбутнє, на другий рік своєї керівної п’ятирічки?
Ми говоримо про реалії. Ми багато чого планували, але для того, щоб це все втілити в реальність – в першу чергу потрібні кошти. Зрозуміло, що ми сьогодні не побудуємо автобани у Закарпатті, але багатьма питаннями, які ми вирішували торік, будемо продовжувати займатися і в цьому. В першу чергу – це захист населення Закарпаття від отруйних речовин. Торік ми прибрали з нашого краю «Премікс», цього року – збираємося покінчити з отрутохімікатами в Закарпатті взагалі. З міністерством вже домовлено, ми в обласному бюджеті передбачили засоби, і з державного нам виділяють додаткові 5 мільйонів. І після цього ми зможемо сказати всім потенційним туристам, що наше Закарпаття – екологічно чистий край.
Наступна проблема – це побутові відходи. Потрібно у нас запровадити європейську систему збору і переробки твердих побутових відходів. Тому що у нас в кожному селі сьогодні звалище. А цього не повинно бути, оскільки за такої «утилізації» виділяються отруйні речовини, які потім потрапляють в грунт, в джерела питної води, до річок і на поля, з яких ми збираємо урожай, що містить важкі метали, і так далі Щоб цього не було – в першу чергу треба навести лад в цій сфері.
Ставлю себе на місце західного туриста. Ви мені говорите: приїжджайте в Закарпаття, тут чисте повітря, отрутохімікати все повивозили, все нормально, побутові відходи по-європейськи збираються. А я Вас запитую: а як мені приїхати – по ваших дорогах?…
Ну, щодо цього я вже говорив: автобани за такий короткий час ми не побудуємо, але щось робитиметься однозначно. До речі, якщо брати комунальні дороги, то в Закарпатській області – вони одні з кращих в державі. До того ж, у нас цього року заплановано використати 176 мільйонів гривень на автошлях сполученням Чоп – Львів. Якщо нам вдасться ці гроші освоїти (а виділяються вони – з державного бюджету), то дорожня інфраструктура в Закарпатті значно поліпшиться.
А до Євро-2012 щось вдалося для області залучити?
Ці 176 мільйонів – якраз воно і є. Причому, повторю, – це лише з держбюджету. Окрім цього, чималі суми будуть виділені на комунальні дороги державного значення і з обласного бюджету.
Це добре, що по комунальній дорозі туристи зможуть комфортно поїхати на Львів з Угорщини або Словаччини. А якщо хтось з них захоче у нас, в Ужгороді зупинитися?
Зрозуміло, що вони зупинятимуться і в наших містах. Але те, що я називав «комунальні дороги» – це якраз в населених пунктах, а Чоп-Львів – це траса загальнодержавного значення. На облаштування комунальних доріг також передбачені засоби, які йтимуть з акцизу, з пально-мастильних матеріалів. Тобто, у нас податок з транспортних засобів тепер не збирається, сьогодні платиться акциз. Цього року визначили обсяги відрахувань на дороги на рівні минулого року, плюс розраховуємо на додаткові – коли будуть визначені середні відрахування по державі. Наступного року ми вже стовідсотково отримуватимемо до місцевого бюджету акцизний збір з пально-мастильних матеріалів, який збирається в Закарпатської області.
Ще, пригадується, був такий амбітний план – побудувати в Закарпатті великий логістичний центр, з підключенням і Чопського транспортного вузла, і з можливим відновленням роботи аеродрому в Мукачеві. Ця ідея якось «заглохла»?
Ні-ні, вона залишається в силі, тим паче, що сьогодні будується друга черга заводу «Єврокар», інвестиції вже «заїхали» в Закарпаття, я думаю, що до осені все буде запущено. Що стосується Мукачівського аеродрому… Держава таких грошей, щоб вкласти в цю справу, не має, ми шукаємо інвесторів, які б узяли цей аеропорт, побудували інфраструктуру і почали працювати.
Так бачиться, що наш Ужгородський аеропорт не справляється із зростаючим потоком пасажирів і вантажів. Тим паче, що він просто небезпечний, тому що літаки пролітають над головами людей, житловими і торгівельними будівлями. Все ж таки – можливе відродження Мукачівського аеродрому?
На сьогоднішній день, при нинішніх обсягах пасажирських перевезень, гострої потреби у відродженні Мукачівського аеропорту немає. У нас просто немає стільки людей, які б хотіли літати літаками. В першу чергу – має бути попит на послугу, а вже виходячи з цього – розробляється план.
Що стосується Ужгорода… Ну, сьогодні літаки літають з боку Словаччини, отже над головами ужгородців вони не проносяться. Але, однозначно, увага цьому потрібно приділяти, цього року ми через обласний бюджет десь два мільйони вкладаємо в Ужгородський аеропорт: на поліпшення злітно-посадкової смуги, на облаштування території, огорожі – щоб він був більш європейським.
Олександре Олександровичу, на вершення. Закарпатці щиро Вас вітають з річницею перебування в головному закарпатському керівному кріслі, бажають Вам нових успіхів на благо нас всіх. А що Ви побажаєте закарпатцям?
Я хочу побажати закарпатцям, щоб вони були оптимістами, патріотами свого краю, щоб розуміли, що від кожного з нас окремо залежить доля Закарпаття і країни в цілому. В першу чергу, треба поставити собі самому питання: а що я зробив для держави Україна?
Розмовляв Володимир Кривошапко, головний редактор газети “Європа-Центр”
