У Дубовому відправили на полонину отари, а вівчарям подарували коників-помічників
Полонинське літо – назва умовна. Вона означає весь період, який проводять вівчарі, випасаючи отари на Карпатських полонинах. Обізнані кажуть, що в горах ледь не через день дощить, а серед самого літа нерідко випадає сніг. Аби всі, хто прийшов у Дубове проводжати вівці й вівчарів, відчули й збагнули, що чекає на цих людей у наступні кілька місяців, й сама погода викидала фортелі. Спочатку зранку йшов дощ, далі блиснуло сонце, потім задощило вже зі снігом, а по обіді файно розпогодилося. Одне слово, в Дубовому стояло справжнє полонинське літо.
Свято проводів вівчарів у цьому селищі відзначали вже вдесяте. Та його шанують не тільки в Дубовому – по всьому гірському Закарпаттю з покоління в покоління горяни традиційно празнують змішування овець і проводи отар на полонину. На Тячівщині ще збереглися давні традиції, зокрема й сільськогосподарські. Овець тут чимало. Полонин також. Тож і роботи для вівчарів вистачає.
На селищному стадіоні в Дубовому в суботу після свята Юрія люди зачали збиратися ще до обіду. Хоч день робочий, а в горах весняна днина так само годує рік, як і в низині, зібралося багато охочих відсвяткувати проводи отар на полонину. До речі, здавна вважається, що полонинське життя починається саме після 6 травня – свята Юрія.
Коло сцени, встановленої на стадіоні, звідки пізніше лунатимуть закарпатські пісні й де витинатимуть танці колективи з кількох районів краю, стоять два вівчарі. Один – із трембітою у вишиванці, другий, вдягнений буденно, курить піпу.
– Іване, ци ти чув, що нині мож уграти коня в лотерею? – питає той, що з трембітою, іншого.
– Кажут хлопці, привезли п’ятьох із Мукачева та будут їх крутити в барабані межи всіма вівчарями.
– Може, й мені упаде коцка, – посміхається трембітар.
– Ци тобі, Василю, не доста? Уже ти упала раз, коли Анця ся за тебе, линґаря, уддала, – сміється і пахкає димом Іван.
Цімбори кепкують одне з одного і йдуть до наметів, де куриться дим над шашликами й наливають по сто грамів. На диво, мало де гостять самогоном – хортиці й немирівки витісняють традиційні сливовицю й грушівку. Зате решта – натурпродукт. Боґрачі й гуляші, шашлики зі свіжини й печена картопля, домашні голубці з тушкованою бараниною – голодних на святі не було.
На урочистому відкритті вівчарів традиційно привітала влада. Приїхали до полонинників і обласні чиновники, зокрема заступники голів облради (Андрій Сербайло) та адміністрації (Антон Громовий), начальник обласного управління культури (Юрій Глеба). Районні керманичі вручили грамоти й подяки, декільком вівчарям подарували телевізори. Далі запалили символічну ватру й пішли гоститися.
А тим часом біля сцени відбувалося найцікавіше дійство. Спочатку помічник народного депутата Василя Петьовки Степан Хома вручив чотирьом десяткам чабанів нові набори спецодягу (рюкзаки, вкомплектовані всім потрібним: від кросівок до головних уборів) – саме те, що знадобиться в горах у полонинське літо. А далі між вівчарями й справді розігрували коней. Такий сюрприз підготував тячівцям Василь Петьовка. Тож п’ятеро щасливців додому повернулися з помічниками (трембітарю, до речі, коцка так і не випала).
Завершилося свято в центрі селища. Для молодих дубів’ян і гостей «Полонинського ходу» наш земляк народний депутат підготував музичний подарунок – караоке-шоу «Хочеш – співай!». Співали голосно і довго – аж до ночі. Так весело, казали, місцеві, за 10 років тут ще не було.
Ярослав Світлик
журналіст “Старий Замок “Паланок”
Джерело: mukachevo.net
