Чому ракошинцям не компенсують збитки від повені
Селяни погрожують перекрити трасу Київ—Чоп.
3 червня 2010 року сильні дощі призвели до чергового паводка на Закарпатті. Особливо сильно того разу постраждав Мукачівський район, зокрема села Ракошино, Зняцево, Великі Лучки та інші. Микола Азаров дуже активно взявся допомагати постраждалим, тодішній перший рятувальник країни Нестор Шуфрич особисто брів у гумових чоботах по воді в Ракошині та обіцяв, що влада нікого не залишить у біді… Нині, коли відтоді минув майже рік, до мене звернувся один із постраждалих у тій повені — ракошинець В’ячеслав Недбайлов. Виявилося, і дотепер люди не отримали жодної копійки допомоги…
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Нагадаю, що після повені прем’єр-міністр України Микола Азаров рішуче пообіцяв, що всі постраждалі отримають матеріальну допомогу. Він настільки спішив допомогти людям, що наказав: акти про матеріальні збитки мають бути в Києві через три дні.
Благий намір (хочеться вірити, що він був саме таким) обернувся провалом. В Києві чи то забули, чи не розуміють, що наслідки від природного лиха тривають довше, аніж саме лихо. В результаті виникла абсурдна ситуація, коли люди ще жили у своїх хатах по коліна у воді, а Київ вимагав, аби дані про збитки вже були на столі в Кабміні.
Зрозуміло, документи підготувати не встигли, тож у зазначений час до столиці відправили всього ледь більше 40 актів, хоча в одному лише Ракошині постраждали сотні будинків. Мукачівська районна адміністрація, яку тоді очолював Василь Лазар, звинуватила в тому, що трапилося, сільських голів. Їм, мовляв, дали чітке завдання вкластися у три дні. Якщо не встигли, то з них і питайте.
Тим не менше, влада пообіцяла з цим розібратися, акти довідправити, а Кабмін попросити все ж таки постраждалим допомогти. Тоді ж Іван Балога, на той час лідер фракції «Єдиний центр» у Закарпатській обласній раді, запропонував виділити потерпілим по 2000 гривень із обласного бюджету. Щоб люди, поки дочекаються грошей зі столиці, могли би бодай харчі собі купити. Обласна рада погодилася і проголосувала за виділення необхідної суми. Але Балога лукавив. Тоді ж деякі депутати нагадали Балозі, що за одною з версій Ракошино здебільшого постраждало від того, що один із підприємців, аби вода не затопила його приватну територію, спустив зі свого ставка воду. І саме ця вода наробила біди. Прямо на сесії присутній там голова обладміністрації Олександр Ледида повідомив, що і дійсно прокуратура має розібратися з тим, хто винуватий і хто має компенсовувати збитки людям. Якщо ракошинський підприємець винуватий, то мусить нести відповідальність. Губернатор також закликав депутатів не піаритися на біді.
«ВІЗЬМІТЬ КРЕДИТ»
Минав час, однак людям нічого не компенсовували. В’ячеслав Недбайлов від імені своїх односельчан весь цей час намагався домогтися того, що йому та іншим пообіцяли під час повені, та поки що все марно. За цей рік він звертався у різні інстанції. Результатом наполегливості стали численні відписки та констатації, що нічого зроблено не було. «Згідно з рішенням президії обласної ради від 7 липня 2010 року потрібно було подати на розгляд постійної комісії обласної ради з питань бюджету списки дворогосподарств, постраждалих від стихії та підтоплень… Після погодження комісії списки передаються головному управлінню праці та соціального захисту населення для виплати допомоги. Однак протягом 2010 року та першого кварталу 2011 року кошти на вищезазначену допомогу постраждалим не виділялися, а списки до головного управління не направлялися». Таку відповідь 6 квітня В’ячеслав отримав від начальника соцуправління Віктора Мацоли.
Крім того, в кількох відповідях із Мукачівської РДА нагадували, що як батько трьох неповнолітніх дітей Недбайлов отримав будівельні матеріали (тонну цементу, 120 кілограмів сухого вапна та 4 кубічні метри піску), йому пропонували взяти пільговий кредит на ремонт через обласний фонд інвестування об’єктів соціальної сфери та промисловості.
В’ячеслав і не заперечує, що отримав будматеріали, проте вважає, що цього було явно недостатньо, щоб ліквідувати наслідки повені. До того ж він виступає не лише від власного імені, а й односельчан. За словами мого співрозмовника, будматеріали у всьому селі отримав лише він. Принаймні він не чув, щоб матеріали давали ще комусь.
РІВНІ Й РІВНІШІ
Та особливо збурило ракошинців, коли вони дізналися, що кільканадцять їхніх односельчан таки отримали матеріальну допомогу! Про це, за словами В’ячеслава, їм повідомили в облдержадміністрації. Недбайлов стверджує, що ці щасливчики, по-перше, не постраждали від повені, а по-друге, майже всі вони влітку 2010 року були депутатами або працівниками сільради. Цілком можливо, що ці люди саме і займалися підготовкою та відправленням актів.
Василь Коштура, голова Ракошина, цю інформацію не зміг ні підтвердити, ні спростувати. «Відколи сільраду очолюю я, жодних компенсацій збитків, завданих повінню, через сільраду не проходило. Тому стверджувати нічого не можу».
Тим не менше, такі чутки селом ходять і фігурують у них одні й ті ж самі прізвища.
ПОЧИСТИЛИ ЧИ «ОБЧИСТИЛИ»?
Під час торішнього перебування в Ракошині я неодноразово чув думку від селян, мовляв, не треба нам тих компенсацій, але бодай почистіть канали навколо села, які й спричинили катастрофічне розливання води. Канали до минулого року не чистилися кілька десятків років, заросли не те що бур’янами, а й деревами.
Якби їх залишили в такому ж стані, наступний же великий дощ призвів би до аналогічних наслідків. Нібито цю роботу влада таки взялася зробити — на очищення каналу Яруга було виділено понад 6 мільйонів гривень. Розпорядником коштів стало комунальне підприємство «Чинадіївське ВУЖКГ». 22 березня СБУ поширила інформацію про те, що її співробітники «виявили протиправну оборудку, пов’язану з розтратою бюджетних коштів у особливо великих розмірах» керівництвом Чинадіївського ВУЖКГ. Служба безпеки ініціювала перевірку КРУ на підприємстві, яка виявила, що керівники ВУЖКГ розтратили майже 600 тисяч гривень, оплативши роботу підрядчиків за завищеною ціною. У зв’язку з цим СБУ порушила кримінальну справу.
Цікаво, що незадовго до порушення справи СБУ інформаційні ресурси органів влади повідомляли, що була перевірка роботи ВУЖКГ і «перевіркою обсягів робіт з облаштування каналів, дамб обвалування встановлено, що фактично виконання обсягів робіт склало 48731 м3, що на 7783 м3 більше, ніж передбачено проектом».
«СОЛО» НА ЯРУЗІ
У Ракошині очищенням каналу займалося (чи то займається) таке собі ТОВ «Соло». В селян до цього товариства та до його роботи накопичилося дуже багато претензій. Як, зрештою, і в «Соло» до ракошинців. «Епопея з ТОВ «Соло» в нас розпочалася в грудні 2010 року. Тоді до мене звернулися його представники зі скаргою на мешканців села, які, мовляв, не дозволяють проїжджати техніці підприємства та займатися очищенням, — розповідає Василь Коштура. — Я вирішив перевірити, на підставі чого підприємство працює в селі, й виявив, що жодних дозвільних документів від сільради воно не отримувало, очисні роботи з сільською владою ніхто не узгоджував».
Звісно, мова не про те, що хтось раптом вирішив почистити канал із власної доброї волі. Роботи виконувалися за державні гроші, тільки чомусь про них «забули» попередити самих ракошинців. Тим не менше, каже Василь Омелянович, він переговорив із мешканцями й переконав їх пустити техніку.
Після цього скаржитися почали вже ракошинці. Вони мали претензії до якості роботи, яку провели «солісти», та до того, що сміття з каналу вони не вивозили, не спалювали, а просто залишали на березі. Василь Коштура звернувся до райдержадміністрації та райради м. Мукачева і спеціально створена комісія виїхала до села, щоб на власні очі побачити, що там зроблено.
Чимало з претензій підтвердилося. А особливо показовим став випадок із ракошинкою Яциною по вулиці Кайданівській. Оскільки її город зовсім поряд із Яругою, все сміття після чищення тут таки й залишили. Наразі Яцина звернулася зі скаргою до прокуратури і збирається свої збитки компенсовувати через суд.
Районна влада, аби знайти вихід із ситуації, запропонувала сільраді укласти з «Соло» угоду, якої ТОВ змушене буде дотримуватися. «Угоду ми склали, представники підприємства забрали її для ознайомлення і жодної відповіді не дали дотепер, — підсумовує Василь Коштура. — Хоча я й попереджав, що зволікати з цим питанням не можна, бо як почнеться весняний сезон і люди вийдуть на поля, проблем значно побільшає». Тепер селяни, які, природно, хочуть виростити власні овочі, погрожують, що поскидають все сміття з Яруги туди, звідки його й доставили. Влада, звісно, робити таке забороняє. ТОВ «Соло» ніяк не «ознайомиться» з угодою, яку їм пропонує сільрада. Ситуація патова…
ЩО ДАЛІ?
Як вирішиться ситуація, не скаже ніхто. Навряд чи варто чекати, що через стільки часу про ракошинців, постраждалих від торішньої повені, нарешті згадають. Хіба що (не дай Боже, звичайно) цього року катастрофа повториться. Зі слів В’ячеслава Недбайлова, якщо селяни не доможуться справедливості, оббиваючи пороги держструктур, у рукаві мають останній козир — перекриття траси Київ—Чоп, яка пролягла через Ракошино.
Такий прийом люди, доведені до відчаю, вже використовували торік — і результат був. Ще би пак, перекриття центральної транспортної артерії області — це не така дурничка, на яку би можна було заплющити очі. Інша річ, що таке привернення уваги (незаконне, як не крути) дасть.
Юрій Лівак
Джерело: rionews.com.ua