Книгарні в Ужгороді: дешева якість чи дороге задоволення?
Отримання інформації сьогодні нерідко залежить від потреби людини у знаннях та вміння ступати в ногу з технічним прогресом. Якщо раніше для того, щоб прочитати книжку, потрібно було шукати бібліотеку чи книгарню, то зараз можна просто ввести необхідну назву в пошукову систему Інтернету та миттєво зайнятися читанням, чи навіть прослуховуванням, якщо вдасться «скачати» аудіоваріант. Та, незважаючи на чималу кількість найрізноманітніших способів для читання, загальний коефіцієнт читачів стрімко падає.
Закарпаття ніколи не ставало в ряди читабельних областей. Тут усім відомо, що книжка — не дешеве задоволення. В Ужгороді, на жаль, книгарні досить непримітні з-поміж яскравих вивісок бутиків із модним одягом та гастрономічних закладів. Хоча в ідеальному варіанті вони мають значно вищий статус, ніж магазини, що торгують роздрібним товаром. На Заході, до прикладу, існує ціла система розміщення книг за так званим бібліотечним принципом, тобто вони повинні стояти корінцями назовні у великих шафах, розміщені за жанрами, а всередині жанру — за алфавітним порядком.
Одним із основних приводів для огляду продукції та показників якості ужгородських книгарень стало проведення на нашому сайті rionews.com.ua опитування про те, чи знаходять люди необхідну для них літературу в міських книгарнях. Першу трійку визначили негативні варіанти відповідей: не завжди; ні; не знаходжу навіть книгарні. Тому я вирішила завітати до різних місць торгівлі книгами, найбільш відомих звичайному мешканцеві Ужгорода.
“СКАЖИ МЕНІ, ЩО ТИ ЧИТАЄШ, І Я СКАЖУ, ХТО ТИ”
Висловлювання цілком годиться для характеристики покупців “Кобзаря” — найстарішої в місті книгарні. У результаті останньої реконструкції відбулося певне зменшення книжкових площ магазину, зате асортимент тут і надалі залишається вагомим. Не можна, звичайно, стверджувати, що в “Кобзарі” немає попсових романів та детективів російською мовою і що їх не купують, зате й смаки бібліоманів у магазині задовольнять. Оглянувши чималі вітрини з недешевими виданнями, роблю для себе висновок: не перевелися ще на Закарпатті поціновувачі оригінальних обкладинок та сторінок із особливого паперу. Справжньою радістю для книгомана може стати, наприклад, одне з видань, обтягнуте ззовні телячою шкірою з авторськими ілюстраціями всередині. Хоча й ціна такого задоволення починається від 300 грн. Втім продавці кажуть, що попит є, інколи навіть цілими серіями купують.
“Отримаю пенсію, обов’язково прийду, тільки відкладіть мені”, — нерідко просять. Буває, дзвонять аж із Польщі, їм треба словник певного автора. Часто навідуються з Угорщини. Професор з Швейцарії, наприклад, регулярно купує російську класику”, — каже продавщиця Олена. За 25 років на цій посаді вона знає своїх покупців у обличчя.
Зовсім випадково я навідалася до книгарні в день надходження нової літератури. Серед замовлених та ще не розкладених на полиці книг, зустріла чимало сучасної альтернативної прози та поезії (Ю. Андрухович, Л. Дереш, І. Карпа), українську та зарубіжну класику (Леся Українка, П. Глазовий, В. Шекспір), підручники з програмування, здоров’я, психології, шкільні довідники. У виразній чорній палітурці неподалік лежав “Феномен С. Бандери” та чимало екземплярів “Повної енциклопедії етикету”, яку, за словами продавців, майже змітають із полиць книгарні.
На прилавку при вході займає почесне місце “Енциклопедія історії та культури карпатських русинів”, ще у новенькому целофані, ціною 400 грн. У ніші нових надходжень, що приваблює покупців одразу з вітрини, — багато книг з кулінарії, здоров’я, рукоділля, з класики — Іван Франко, Леся Українка, Марія Матіос. Звідси видання розходяться найшвидше. Наприклад, книжку “Український стрій”, де зібрано та досконало проілюстровано вишивку різних етнографічних районів України, вже пообіцяли придбати для закарпатського музею.
Та першість за оновленням у асортименті вже понад 20 років має русинський бовт “Файні книги” (Будинок побуту), у якому, крім щойно виданої літератури, вам запропонують унікальні видання, зібрані тут майже з усього Ужгорода. “Річ у тім, що зранку я не знаю, які книги будуть у мене після обіду”, — каже Іван Петровцій, письменник та за сумісництвом власник цієї книгарні, якого сміливо можна назвати бібліоманом зі стажем. У його бовті книжки мають свою окрему історію, бо стелажі в основному заповнені користованою літературою. Також це єдине місце на Закарпатті, де можна придбати русинськомовні видання. Серед того, що встигло потрапити мені на очі, — “Кур’єр Кривбасу” — один із найкращих на сьогодні журналів сучасної літератури, 13 різновидів книг Івана Чендея, українська та зарубіжна класика українською, російською, французькою, німецькою та угорською мовами… В основному середня ціна книжок — 10—15 грн., серед постійних покупців багато викладачів університету, ректор УжНУ частенько навідується. Демонструючи книжкове багатство, власник із сумом констатує: “Сьогодні, на жаль, відбувається до певної міри вмирання не стільки книги, як інтересу до неї. До прикладу, від початку нинішнього дня у мене було вісім відвідувачів. З них до обіду троє хотіли купити книги, а п’ятеро здати. Якби я навіть погодився прийняти все запропоноване ними, то десь через тиждень у цю книгарню ви би не змогли зайти через її суцільне заповнення. Невтішний висновок із цього — зростання цін за катастрофічного падіння показників читання та купівельної спроможності”.
Досить поширеними сьогодні є книжкові супермаркети. Причин кілька: по-перше, тут у вас не виникне жодних претензій до обмеженості в асортименті та кількості примірників. Вибираєш усе, що тобі до душі, і, якщо пощастить, то ще й почесним клієнтом станеш, із карткою знижок на руках. За зразком такого забезпечення постійних відвідувачів в Ужгороді працює “Книжковий Клуб” (універмаг “Україна”). Тут вам одразу запропонують членство та знижки із цікавими розіграшами. Щодо асортименту, вибір, звичайно, невеликий і не дуже часто змінюється. Зате ужгородці цінують магазин за прийнятні для їхніх гаманців ціни. Загальне співвідношення за мовними ознаками усіх представлених тут книг приблизно 50 % на 50 %. Мені запропонували двомовний бестселер Дена Брауна, хоча при цьому зізналися, що закарпатці частіше купують саме російськомовне видання.
Більшість книгарень, як бачимо, мають уже поважний вік, натомість серед їхніх новоспечених конкурентів — відкрита минулого року угорська книгарня “Уж” (вул. Замкова, 2). На неї найчастіше натрапляють відвідувачі бару “Під замком”, колишнього “Снеку” чи випадкові туристи, котрі спускаються вулицею Замковою у напрямку центру. Одного з таких я зустріла у запропонованій для огляду книгарні. Ледве знайшовши спільну мову з продавщицею, котра намагалася щось пояснити йому ламаною російською мовою, житель сусідньої Словаччини все ж таки придбав тут 3 фотокартки Музею архітектури і побуту та ілюстрований путівник по Закарпаттю.
В асортименті книгарні “Уж”, крім книг та листівок, можна знайти ще й свіжу угорськомовну пресу, яку завозять щотижня. Магазин співпрацює в основному із видавництвами Будапешта, хоча у продажі є продукція закарпатського “Патенту”. Купують тут найчастіше класику, для подарунків. Широко представлена і сувенірна продукція для туристів.
В умовах сучасної доволі низької купівельної спроможності закарпатців, деякі книгарні намагаються виживати за рахунок збільшення в асортименті частки наукової літератури. Анна, власниця магазину “Книги” на проспекті Свободи, каже, що співвідношення наукової до художньої книжки тут приблизно 65% на 35%. Тому серед постійних покупців переважають науковці. У цій книгарні найчастіше питають російськомовну художню літературу, чим пояснюється 80 %-ний показник саме такого асортименту, зате дитяча література представлена в основному українськими видавцями.
В “Абетці”, що в центрі міста, можна знайти в основному навчально-методичну літературу. Тому в літній період тут відносно мало відвідувачів. Хоча деякі передбачливі вчителі починають замовляти шкільні зошити вже з серпня, щоб одразу у вересні приступити до навчання. З художньої літератури тут переважно класики шкільних підручників, хоча новий роман Василя Шкляра та кілька сучасних альтернативних письменників вдалося відшукати і тут.
Хорошу пораду про те, що читати дітям, вам неодмінно дадуть у “Книголюбчику” (проспект Свободи). Асортимент цієї книгарні складає виключно дитяча художня література та науково-методична для школи. Хоча ті, хто у дорослому віці полюбляють фентезі, також знайдуть тут чимало цікавих видань. Людмила, продавщиця, каже, що книгарня має чимало покупців з-за кордону. “Німецько- та англомовні читачі дуже часто замовляють книги у подарунок. Із інших жанрів найчастіше купують пригодницькі романи, гарно продається Всеволод Нестайко, а з закарпатських авторів — книги Олександра Гавроша. “Гаррі Поттер” зараз переживає нову хвилю популярності. З виходом на екрани покращився і продаж україномовних видань”, — стверджує жінка. Під час мого відвідування, хтось із покупців запитав про “Хроніки Нарнії” — не менш популярне сьогодні фентезі для дітей. “Через дві години заходьте. Обіцяли, що скоро завезуть”, — каже Людмила.
У “Книгарні”, що на площі Ш. Петефі, пожалілися на недосконалість законів. Виявляється, чимало проблем у продавців виникає із маркуванням, особливо коли йдеться про підпільні тиражі. У випадку виявлення підробки відповідальність несе безпосередньо магазин. “Нам би тільки не заважали. Ми й так ледь животіємо. Якщо раніше книгарні були частиною культури і через це були певні пільги, хоча б на продаж української книжки, то зараз насправді нікого не цікавить, що ти продаєш”, — стверджує продавщиця та власниця магазину.
КОЛИ В ГАМАНЦІ НЕГУСТО, А ЧИТАТИ ХОЧЕТЬСЯ
У такому разі на допомогу прийдуть альтернативні способи пошуку літератури. Серед найпопулярніших сьогодні корисних і фінансово необтяжливих явищ — буккросинг або безкоштовний обмін книгами. Його суть полягає в тому, що людина, прочитавши книгу, залишає її в зазначеному громадському місці, де будь-хто може її взяти. В Україні, на відміну від інших країн, такий обмін літературою розвинений доволі слабо і обмежується спеціально організованими акціями та флешмобами, один із яких проходив і в Ужгороді.
Якщо довіра до буккросингу подеколи може бути поставлена під сумнів, то явище “книги напрокат”, виявляється, вже добре відоме закарпатцям і при цьому популярне в умовах сучасної некупівельної спроможності нашого читача.
На площі Ш. Петефі у приміщенні одного з магазинів одягу знаходжу чималі стелажі, вщерть заповнені літературою не першого вжитку. “Видаємо книги в оренду”, — каже жінка, що сидить поруч. Показує, що на палітурці видання зазначено кількість гривень під заставу, яка співвідносна з реальною вартістю книги. Поруч зазначено ціну оплати за читання на одну ніч. Вона коливається від 50 копійок до 2 гривень. Асортимент не надто різноманітний: більша частина — російськомовні романи, детективи, хоча можна зустріти і україномовне фентезі чи сучасну альтернативну літературу.
23-річна Антоніна, яку зустріла під час здавання книг, каже, що за один раз бере тут від 3 до 5 книг. “Спочатку купувала літературу в магазині, але потім переконалася, що напрокат брати значно зручніше. Крім цього, за зовнішнім виглядом книги можна визначити її популярність серед читачів. На нові надходження досить важко натрапити, бо їх одразу розбирають. Буває, приходжу двічі на день і то не встигаю взяти щось нове”, — каже дівчина.
Тож наймасовішими читабельними місцями Ужгорода можна назвати проспект Свободи, центральну (комерційну) частину міста та площу Ш. Петефі. Скооперовані книгарні тут таким чином, що конкуренцію одне одному майже не створюють. Цими магазинами, звичайно, не закінчується торгівля поживою для знань в Ужгороді. Є ще вуличні продавці книг, асортимент яких не надто приваблює через тьмяність кольорів, випалених сонцем, тому з кожним роком таких ентузіастів стає дедалі менше.
Хочеться зазначити, що спроба зробити свого роду огляд не мала під собою бажання довести, що в Ужгороді немає гідної для справжнього читача книгарні. Якщо дуже захотіти, то негативні сторони можна знайти в усьому і, тим більше, у задоволенні літературних смаків закарпатців. Зрадіти можна тому, що, попри негативні прогнози та швидкі темпи технічного прогресу, книгарням все ж таки вдається утримувати свого читача. А книг вистачить на усіх: був би попит — буде й пропозиція.
