Тема, про яку не писав тільки лінивий. Але здається ужгородське підприємство, яке опікується «парковками», ці всі репліки і критику у інтернеті «має у носі». І вже настільки розслабилося, що годі й описати.
Був період, коли в Ужгороді були ввічливі паркувальники. З бейджиками. Усміхалися. Показували здалеку місце, куди можна запаркувати машину. Надавали допомогу при виїзді з паркування. Таким просто хотілося дати ті дві гривні, нехай і без квитанції, йому у кишеню. За людське ставлення, посмішку і влучний жарт вряди-годи. Особисто у автора цих рядків був улюблений паркувальник, з яким розумілися чудово. Фіглювали, знаходили спільні теми. І паркуватися у нього було приємно. Навіть якщо для цього треба було стати «не у тому кварталі». Сьогодні замість нього підійшов молодий чоловік у жовтій жилетці без будь-якого бейджика. Тримаючи руки у кишенях. Став поруч з машиною. Виходжу, замикаю і йду. У спину:
– Ей!
– Що «ей»?
– За парковку!
– Що «за парковку»?
– Платити!
– Кому?
– Мені!
– А ви хто?
– Парковщик!
– Звідки це видно?
– Я вам кажу!
– Бейдж?..
– У мене десь є. (не виймаючи руки з кишень шарудить у кишенях)
– Де розмітка?
– Га?
– Розмітка. Щит з інформацією про підприємство, яке здійснює обслуговування парковки? Де благоустрій? Чому довкола сміття? Я щойно паркуючись вдарився фартухом авто об вивернутий бордюр. Якби у мене була дорога машина – я б вже тяг вас до суду.
– Я не знаю. Питайте у нашого директора.
– Прізвище директора. Телефон?
Чвиркнувши крізь зуби (натурально слиною, мало не мені під ноги), «паркувальник» повертається і йде собі. З принципу виймаю фотоапарат і обфотографовую все довкола. Вивернутий бордюр, піднятий на 4 см над рівнем дороги люк, поруч вивернута шашка, розмітки нема. Заросла позаторішнім сіном прибордюрна лінія. Бейджа у жодного з паркувальників, які тусуються купкою, нема. Як нема і касового апарату, на якому паркувальник повинен вибивати чеки із зазначенням часу паркування. Саме такий чек є документом про НАДАНУ ПОСЛУГУ. Нема виконання навіть ОДНОГО пункту із постанови Кабміну про паркувальний сервіс від 9 грудня 2009 року.
Переходжу на іншу вулицю. Там паркувальники п’ють каву, сидячи на чиємусь капоті і спираючись підошвами черевиків на бампер чужого авто, яке мали б охороняти.
Нічого не питатиму керівника підприємства, яке «опікується» парковками. Бо це марно. Попрошу тільки одне: поверніть паркувальника з пшеничними вусами на вулицю Фединця. Я платитиму особисто ЙОМУ без всяких чеків, бо це ЄДИНА людина у вашій системі, яка працює добросовісно і знаходиться на своєму місці. І приберіть з дороги бездокументних «більярдистів-любителів».
Олександр Попович