Голова Баранинської сільради Юрій Марусяк: «Я не відношуся до тих, хто «ходить в костюмі»»
Юрій Іванович зустрів мене словами: «Не звертайте, будь ласка, увагу на порядок у машині. Вона – абсолютно робоча». Сівши у його «Дейво», ми поїхали дивитися на будівництво доріг у Баранинцях. Справи йдуть повним ходом, робота – кипить. Як кажуть колеги голови сільради, так відбувається завжди, коли він береться за діло, а його ентузіазм та молодечий запал не залишає байдужим нікого. Юрій Марусяк – один з наймолодших голів сільської ради Ужгородського району, йому всього – 31. Але,як каже він сам, вік не грає ролі, коли є бажання працювати, змінювати, покращувати.
ВИБОРИ – ДЗЕРКАЛО, ЩО ВІДБИВАЄ СВІДОМІСТЬ ЛЮДЕЙ
– З чого, зазвичай, починається день голови Баранинської сільської ради?
– Традиційно – я відкриваю свій записник і передивляюся те, що потрібно зробити в першу чергу. Можна сказати, що кожен мій робочий день розпочинається напередодні ввечері, коли планую розклад справ на наступний день, продумую план дій. Біля кожної виконаної справи чи зробленої роботи я ставлю галочку. Це правда, тут я – дуже точний і категоричний. А в кінці дня я щасливий, коли вдається виконати все заплановане. Справ дійсно дуже багато, хочеться встигнути якомога більше. Іноді навіть доводиться жертвувати особистим життям, але з дружиною мені пощастило – вона мене підтримує у всіх починаннях. За це їй вдячний.
– Знаю, що досвід роботи в органах місцевого самоврядування у вас немалий. Та, все-таки, посада голови – це велика відповідальність. Як ви сприйняли своє обрання головою?
– До того, як мене обрали на посаду голови Баранинської сільської ради, я працював на посаді секретаря, разом із колишнім головою Павлом Чучкою. Маю сказати, що робота була надзвичайно важка через певні непорозуміння і конфліктні ситуації. Та все, як то кажуть, закінчується. А от досвід у мене залишився хороший. Я думаю, те, що мене обрали головою, свідчить в першу чергу про переваги громади сіл, які входять до складу нашої сільради. Адже вибори – це певне дзеркало, яке відбиває свідомість людей. Я вдячний громаді за довіру. Відповідальності не боюся, тому що готовий працювати на благо рідного села і всього краю. А мою роботу хай оцінюють люди.
– Ви перебуваєте на посаді голови рівно один рік. Можна говорити про певні результати, підбивати підсумки?
– Так, дійсно – один рік. Невеличкий ювілей. Здається, рік – це багато часу, але й мало. Мало для того, щоб підсумовувати, адже в дечому ми тільки на початку шляху, а дещо вже дає свої результати й плоди. Так буде завжди. На селі робота – це безкінечний круговорот, в якому, завершуючи одну справу, ти одразу розпочинаєш іншу. Але відзначу й те, що багато чого було зроблене ще моїми попередниками.
НЕ БОРОТИСЯ З НАСЛІДКАМИ, А ПОПЕРЕДЖАТИ ЇХ
– А загалом, як керівник, які акценти й пріоритети ставите в роботі?
– Я роблю все по мірі можливості. Та головна задача для мене – це високий рівень благоустрою в селах, підпорядкованих сільраді. Також я намагаюся не боротися з наслідками, а попередити їх. Важливо не просто прибирати сміття, а проводити роз’яснювальну роботу серед населення, десь навіть змінювати свідомість жителів. Тоді й життя почне змінюватися на краще. Але ще важливіше, як на мене, – це показувати приклад, брати і робити щось самому, а не просто вміти гарно говорити, переконувати чи домовлятися. Іноді є така робота, коли в руки потрібно брати лопату чи граблі. Я не відношуся до тих, хто «ходить у костюмі». Я є представником молодого покоління, тому роблю ставку на молодь, а вона, cлава Богу, у нас активна.
Якщо люди мене обрали, то крім довіри на мене ще лягає й часточка їхньої надії на краще майбутнє. А це дуже важливо. Тому я намагаюся працювати за таким принципом – хто звернувся до мене чи в сільську раду, має йти звідси задоволеним. Намагаємося допомогти, вирішити, підказати. Ось тоді може йти мова про консультативну роботу між сільрадою і громадою села.
– А наскільки активні люди, які настрої панують у громаді?
– До складу Баранинської сільської ради входять чотири населені пункти – це Баранинці, Барвінок, Підгорб і Довге Поле. У всіх селах люди дуже активні, дієві, працьовиті і раді допомогти. Їх легко згуртувати і це радує.
Маю сказати, що існує те, на що сільська рада впливати не може, тобто умови, в які нас ставить сама держава. Всім відомо, що зараз, у час реформування, живеться нелегко. Але головне – не опускати рук і працювати на місцевому рівні, бо з малого все починається.
У нас в Баранинцях є сільський Комітет, мета якого – допомагати сільській раді й безпосередньо голові й депутатам. Часто у нас просто не вистачає часу на вирішення всіх питань, тому деякі з них взяли на свої плечі самі жителі. Зокрема, Комітет займається питаннями вивозу сміття і водопостачанням. Так, за кошти сільської громади у Баранинцях систематично вивозять сміття, за що люди платять лише 10 грн. на місяць. Цей тариф є найнижчим в Ужгородському районі і не змінюється вже чотири роки, незважаючи на значне подорожчання пального. Завдяки діяльності сільського Комітету відбувається взаємодія з жителями сіл, а це дуже важливо. З боку сільської ради ми намагаємося робити, що в наших силах. Час покаже, а оцінку нашій роботі дадуть люди на чергових виборах.
МАЛО ЯКА СІЛЬРАДА МАЄ ВЛАСНИЙ ІНТЕРНЕТ-САЙТ
– Які програми, спрямовані на добробут села, ви розвиваєте?
– На сесії сільської ради ми прийняли кілька програм, орієнтованих на загальний розвиток сіл. Зокрема, це комплексна програма з благоустрою сіл, що включає питання екології, спортивно-культурна програма, а також окрема програма інвестиційної діяльності сільської ради. Наша сільська рада дуже щільно співпрацює з громадськими організаціями. Крім іншого, с. Баранинці має власну символіку – герб і прапор, який вже майже готовий. Також ми маємо власний сайт, який активно діє і який я веду сам – наповнюю новинами, подіями й анонсами. Мало яка сільська рада може похвалитися особистим інтернет-сайтом. Та інформація в Інтернеті – це дуже актуально, особливо у «продвинутому» 21 столітті.
– До складу вашої сільської ради входять аж чотири села. Яка в них ситуація з освітніми закладами?
– Школи від нас відійшли – тепер вони знаходяться на балансі районного управління науки й освіти. Та залишаються дитсадки, клуб. Ми маємо три дитячі садки: у Баранинцях – близько 40 дітей, Підгорбі – 30 та Довгому Полі – 20 діток. Найбільше я пишаюся вихователями, які працюють з дітьми, адже це люди, котрі ставляться до роботи як до свого покликання.
Початкових шкіл є три, вірніше чотири, але на даний момент школа у Підгорбі не працює. Ми звернулися до районного керівництва з тим, аби з Підгорбської початкової школи зробити навчально-виховний комплекс, що передбачено законодавством, тому що дітки в сільському дитячому садку вже не вміщаються. Нам потрібно відкривати другу групу у дитсадку, а у школі дітей практично немає – батьки водять їх у сусідні села чи в Ужгород. Та й будівлі школи й дитсадка розташовані через дорогу. До того ж, у Підгорбі в одній будівлі знаходяться дитсадок, ФАП і громадська приймальня дільничного міліціонера. Тому нам потрібна більша будова для садка. А щоб не зводити нову будівлю, чому б не використати для потреб малечі приміщення школи?
– Яке з чотирьох сіл є найбільш процвітаючим?
– Я маю сказати, що Баранинська сільська рада не є дотаційною. Але, думаю, два села – Баранинці й Барвінок – мають найбільші можливості. На їхній території знаходиться більша частина об’єктів, які наповнюють бюджет сільської ради, територія якої чимала – майже 3 тис. га. Всі села мають хороший потенціал для подальшого розвитку, корисні об’єкти, природні багатства.
Новий Бюджетний кодекс також пішов нам на користь, тому що тепер гроші із прибуткового податку йдуть на рахунок, з якого ми можемо використовувати їх на реалізацію проектів загального розвитку сіл.
До того ж, ми знаходимося дуже близько від обласного центру й міжнародної траси, що дає чималі можливості для реалізації великих нових проектів і залучення інвесторів. Територія і дороги повинні бути у повному порядку. Саме останні ми зараз активно будуємо, розширюємо й ремонтуємо. Потрібно шукати різні підходи, щоб зробити більшу ділянку дороги швидше, якісніше й дешевше. Тут ми винайшли свою власну схему роботи, в якій чималу роль відіграли жителі сіл. Спочатку про ремонт доріг ми домовлялися з фірмами й дорожніми підприємствами, але їхні кошториси виходили на значні суми. Тоді, щоб не укладати договори з фірмами, ми з депутатами домовилися й за гроші, які виділили на ремонт доріг, закупили щебінь і проводимо ремонт самотужки – виходить набагато дешевше і швидше. А потрібну автотехніку люди орендують за власні гроші. Тут головне – залучення жителів до роботи, їхня безпосередня участь, адже багато хто допомагає й власними руками. Працюють самі, а значить будуть краще берегти й цінувати те, що мають.
РАЗОМ З ЛЮДЬМИ ПРАЦЮВАТИ ЛЕГШЕ
– Крім доріг, що ще вам вдалося зробити за останній час?
– Коли є перевиконання бюджету, ми спрямовуємо кошти на потрібні для нас проекти. Варто сказати, що мені пощастило з командою, а це 24 депутати, котрі злагоджено працюють над вирішенням сільських проблем і дбають про виконання тих задач, які є найнеобхіднішими для громади. Зокрема, я б виділив те, що ми зробили ремонт Будинку культури й бібліотеки у Довгому Полі. До речі, це – єдиний клуб на чотири села, ми хочемо його зберегти. Довге Поле – село згуртоване. Там є лише початкова школа, а більшість школярів старших класів продовжують навчання у с. В.Лази. Тому усі діти добре контактують між собою, не є «розпорошеними» по різних школах. Чому я про це кажу? Тому що, якщо ми готуємо День села чи інше свято, учнів легко зібрати і вони мають готову концертну програму для глядачів, тобто школа може забезпечити культурне дозвілля і нам не доводиться шукати ансамблі чи колективи з інших шкіл.
У Баранинці з міста приїжджає вчителька, котра за кошти спонсорів займається з дітьми танцями й співом. Діти мають змогу відвідувати заняття безкоштовно.
Я впевнений, що потрібно краще організувати дозвілля молоді. У селі маємо спортивний майданчик із штучним покриттям і чудову футбольну команду, була і шахова, але такий «пасивний» вид спорту не прижився. Маємо масштабний проект на будівництво великого стадіону європейського рівня, кошторисна вартість якого 250 тис. євро, розроблений ще П. Чучкою. Думаю, у майбутньому він стане реальністю – на все потрібні кошти.
Вуличне освітлення є у всіх чотирьох селах. Централізоване водопостачання – у с. Баранинці, тут є дві водонапірні башти – вода із свердловин. В інших селах – люди мають колодязі та свердловини.
Також ми затвердили проектно-кошторисну документацію більше ніж на півмільйона грн. на ремонт дороги у Довгому Полі. Гроші на це нам виділили з обласного бюджету. Я радий, що початок є, адже за останні 20 років, ще з розпаду Радянського Союзу, у селі взагалі не асфальтували дороги.
Крім всього іншого, зараз за кошти сільської ради ми проводимо розмежування земель державної та комунальної власності. Одним з найболючіших питань для нас є земельне. Найближчим часом нам потрібно замінити генплани населених пунктів з 1973 року на нові. Адже старі документи провокують багато проблем і незручностей для сільських жителів – землю не можна виділити, приватизувати тощо. В першу чергу зробимо генплан на с. Барвінок, бо на нього взагалі не було документації, а це одне з найперспективніших сіл сільради.
– Які плани на майбутнє?
– Ми підготували різні проекти. Єдина затримка – кошти на їх втілення. Найближчим часом хотілося б розчистити русло річки Това для того, щоб «розподілити» основний потік води і запобігти сильним підтопленням сіл. Для цього треба 2 млн. грн. Раніше ми вже чистили русло річки у с. Довге Поле. З резервного фонду Кабміну для цього нам виділили понад 1 млн. грн. Найближчим часом підвал сільської ради плануємо перетворити у модний спортзал з тренажерами, де молодь зможе займатися спортом безкоштовно. Цей проект вдасться реалізувати завдяки програмі грантів США. Ми підписали угоду з волонтером – представником Корпусу Миру, який закупив необхідне обладнання. Та я ставлю перед собою два основні завдання, які потрібно робити вже – це провести у селах каналізацію й централізоване водопостачання, що є дуже дорогим задоволенням, і створити комунальну службу, що набагато спростить вирішення елементарних робочих моментів у селах. Впевнений – разом у нас все вийде!
Лілія МАТІЦО, газета “НЕДІЛЯ“, nedilya.at.ua
