Любомир Белей: Закарпаття перебуває під натиском українофобії і асиміляції
У Львівському національному університеті започаткували Всеукраїнський науковий семінар «Українофобія як явище та політтехнологія». Головна мета – об’єднати наукову еліту різних міст, щоб не допустити дій, спрямованих проти української держави. Однак перша дискусія не вельми була ґрунтовною і вилилась у взаємні образи між людьми різних поглядів.
Учасниками семінару були науковці з кількох університетів, зі власними розумінням проблеми українофобії. Багато хто це явище асоціює з україноненависництвом і антиукраїнізмом. Вважається, що українофобія – це усвідомлена, запланована або скоєна дія, що завдає моральної і матеріальної шкоди українцям, українській мові, культурі, нації, економіці, міжнародному іміджу держави.
У державі українофобія стає небезпечним і доволі поширеним явищем, що активно підтримується і використовується політиками, зазначали учасники семінару.
Професор із Ужгорода, доктор філологічних наук Любомир Белей наголосив, що Закарпаття перебуває під натиском українофобії і асиміляції. Місцевою владою підтримується неорусинський рух, активісти якого домагаються офіційного визнання русинів як окремої від українців національності, автономії регіону, закликають людей під час чергового перепису вказати свою русинську національність. За словами науковця, понад 6 тисяч закарпатців називають себе словаками, а не українцями. Мешканці області також масово звертаються у Генконсульство Угорщини з проханням видати їм паспорт громадянина Угорщини і стають Міклошами. Хоча на такий крок люди йдуть переважно з меркантильних міркувань, бо можуть без перешкод перетинати кордон, вважає професор Белей, але ситуація видається йому досить загрозливою.
«Але, коли виявиться 200 тисяч громадян Угорщини та ще ті, які селяться на межі з Угорщиною, у Притисянському національному окрузі, за що роками воюють угорці, то це може через меркантильність людей вилитись у цілком інші речі. Угорщина свідомо йде на жертви, вміє рахувати і не займається доброчинністю, видаючи паспорти», – каже Любомир Белей
Професор також зауважує, що серед простих закарпатців немає ненависті, українофобії, упередженого ставлення до інших людей, але вони зберегли свою ідентичність. Тому людьми маніпулюють, застосовуючи політтехнології. Нині Закарпаття асоціюється зі смачною кавою, добрим коньяком, вином, ранніми овочами і фруктами, але й незрозумілою мовою.
«І найбільшим нашим ворогом, який дозволяє маніпулюванню, це наша некомпетентність, а в цьому слабкість», – вважає науковець з Ужгорода.
Власне галичани не вельми обізнані із проблемами Закарпаття, тими протистояннями, які існують між різними громадськими організаціями й науковцями. Мабуть, питання Закарпаття під час семінару, по суті, й не обговорили.
Росія веде інтенсивну історичну політику
Українофобією є намагання представити цілий народ, націю у карикатурному вигляді, приписати цілому народові такі риси поведінки, які можуть бути притаманні лише конкретній людині, таким є розуміння львівського історика Василя Расевича. Він проаналізував сучасну тенденцію, коли художні й документальні фільми стали елементом історичної політики. Таких фільмів у Росії знято понад сотню, де українці показані тільки у негативному образі, маніпулюється історичними фактами, у документальних фільмах свідчать підставні особи.
«Росія веде дуже інтенсивну історичну політику у найрізноманітніших ділянках. Держава, яка претендує на імперський статус, у такий спосіб маркує за допомогою історичних стереотипів і кліше свій імперський простір. І проводять історичну політику тепер ніякі не комісари і політруки, а визначні митці, письменники та науковці. Оскільки більшість із них має старий радянський вишкіл, то й пропагандистський продукт виходить із «душком» з минулого. Ними «годують» у кінозалах, по телевізору. Народу розказують, що справжні їхні вороги – це підступний Захід, душехвати- католики, зрадливі наймити Заходу – галичани», – наголосив історик.
Цікавої дискусії про українофобію як явище та політтехнологію під час наукового семінару не вийшло. Бо люди не були готові до діалогу. Єдине, про що домовились учасники семінару, так це зібратись на протест 24 травня і оприлюднити свій протест проти запровадження в Україні другої державної мови. Адже у четвер парламентарі планують розглянути законопроект про засади державної мови.