Янукович ввів в дію нову Військову доктрину
Президент Віктор Янукович ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Військової доктрини України”. Відповідний указ розміщено на офіційному сайті президента.
Зокрема, Кабміну доручено внести у тримісячний строк у встановленому порядку пропозиції щодо приведення актів законодавства у відповідність із цим указом. МЗС та Міноборони доручено забезпечувати інформаційне супроводження виконання Військової доктрини України.
Згідно з рішенням РНБО, основними цілями військової політики України щодо запобігання виникненню воєнних конфліктів є:
– зниження рівня напруженості воєнно-політичної обстановки і врегулювання суперечностей між сторонами воєнно-політичних відносин;
– усунення суперечностей шляхом досягнення комплексної збалансованості інтересів сторін воєнно-політичних відносин;
– сприяння паритетному та збалансованому скороченню збройних сил і озброєнь у регіоні та світі;
– удосконалення міжнародно-правових механізмів, спрямованих на недопущення застосування воєнної сили для вирішення проблемних питань воєнно-політичних відносин.
Крім того Доктриною визначено, що основоположними принципами військової політики України щодо запобігання виникненню воєнних конфліктів є:
– забезпечення обгрунтованості, послідовності і системності воєнної політики;
– дотримання без’ядерного статусу і політики позаблоковості;
– координація та узгодженість дій на міждержавному рівні.
При цьому основними шляхами запобігання виникненню воєнних конфліктів є:
– підвищення ролі та авторитету України на міжнародній арені;
– участь у міжнародних політичних, безпекових, економічних, культурних та інших організаціях, діяльність яких не суперечить нормам міжнародного права і законодавству України;
– активне сприяння розвитку сучасних систем колективної безпеки;
– забезпечення боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань на рівні, достатньому для стримування потенційного агресора від застосування воєнної сили проти України;
– юридично-правове оформлення міжнародних гарантій, наданих Україні у зв’язку з її відмовою від ядерної зброї;
– завершення договірно-правового оформлення державного кордону України;
– забезпечення інформаційної безпеки;
– зміцнення позитивного іміджу України на міжнародній арені шляхом активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань воєнної політики держави;
– дотримання міжнародних зобов’язань у сфері здійснення контролю над озброєннями;
– участь у міжнародних операціях, пов’язаних з урегулюванням криз, в антитерористичній і антипіратській діяльності відповідно до норм міжнародного права та законодавства України;
– надання гуманітарної допомоги державам, які цього потребують, у визначеному міжнародними нормами порядку;
– розширення міжнародного економічного співробітництва з питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць, території яких прилягають до державного кордону України;
підвищення життєвого рівня населення та подолання надмірного майнового розшарування в суспільстві;
дотримання прав етнічних та релігійних меншин, забезпечення їх національно-культурних потреб.
Доктриною визначено, що Україна дотримується політики позаблоковості, розцінює її як важливий фактор зниження напруженості воєнно-політичної обстановки в регіоні.
В той же час Україна вважає намірами або діями інших держав такі дії, що створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти неї, а саме:
– висування ультимативних вимог, виконання яких може призвести до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;
– припинення дипломатичних відносин з Україною;
– дозвіл іншої держави на використання власної території третьою державою (коаліцією) для підготовки та здійснення агресії проти України;
– економічну або інформаційну блокаду України;
– унеможливлення виконання суб’єктами забезпечення національної безпеки своїх функцій;
– проведення акцій, що порушують безпеку функціонування об’єктів ядерної, хімічної промисловості, оборонно-промислового комплексу, об’єктів, на яких зберігаються озброєння, військова техніка, боєприпаси, інших потенційно небезпечних об’єктів, у тому числі кібернетичних атак на зазначені об’єкти;
– демонстрацію воєнної сили, активізацію розвідувально-підривної діяльності проти України;
– фінансування непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань на території України чи постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин або військової техніки;
– проведення загальної або часткової мобілізації в разі розгортання військових формувань поблизу державного кордону України;
– залишення без погодження з Україною пунктів дислокації підрозділами збройних сил іншої держави, які відповідно до укладених міжнародних договорів перебувають на території України, а також дії щодо застосування таких підрозділів проти третьої держави.
Відповідно до рішення РНБО, з метою стримування потенційного агресора в разі виникнення передумов застосування воєнної сили Україна залежно від обставин може:
– активізувати дії в міжнародному інформаційному просторі;-
звернутися до Ради Безпеки ООН, інших міжнародних та регіональних організацій, впливових держав, держав – гарантів безпеки України відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї щодо здійснення заходів з недопущення застосування воєнної сили проти України;
– увести правовий режим воєнного (надзвичайного) стану;
– демонструвати власну обороноздатність, готовність і рішучість до відбиття агресії, здатність заподіяння потенційному агресорові неприйнятних втрат.
Доктрина визначає, що основною метою підготовки держави до збройного захисту національних інтересів є досягнення рівня обороноздатності, достатнього для стримування інших держав від застосування воєнної сили проти України, а в разі воєнного конфлікту – для оперативного і злагодженого переходу держави з мирного на воєнний стан і відсічі збройній агресії, ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту, територіальної оборони і цивільного захисту України.
При цьому метою застосування Україною воєнної сили у разі збройної агресії є примушення агресора до відмови від подальшого застосування воєнної сили з повним відновленням територіальної цілісності і суверенітету України, а також до надання гарантій щодо відшкодування завданих збитків; у разі збройного конфлікту – досягнення згоди між сторонами конфлікту про відмову від вимог, що порушують конституційний лад і територіальну цілісність України, від подальшого застосування воєнної сили, а також про роззброєння незаконних воєнізованих або збройних формувань.