Росія – третя країна, яка внесла ужгородця Олександра Солонтая в список небажаних для перебування на своїй території осіб
Одним із топ-повідомлень для інформаційних сайтів України й Росії минулої неділі стало затримання в аеропорту «Домодєдово» українського політолога Олександра Солонтая, який прилетів у Москву, щоб провести семінар для активістів російського опозиційного руху.
Ужгородець Олександр Солонтай добре відомий на Закарпатті. У 2006 — 2010 роках він був депутатом обласної ради від БЮТ, причому, одним із найактивніших, а на місцевих виборах у жовтні 2010 р. через специфічні методи «агітації» «Єдиного центру» не добрав до перемоги по мажоритарному округу менше ста голосів. З цієї ж причини в обласну раду не потрапило й багато інших прохідних кандидатів, однак якщо ті мовчки проковтнули поразку, то О.Солонтай спробував поборотися — прямо заявив про масовий підкуп голосів «ЄЦом» і навіть домігся прийняття обласною виборчою комісією рішення про визнання виборів у своєму окрузі недійсними. Утім, самотужки воювати із системою — справа неперспективна, згодом рішення виборчкому було скасоване судом…
3 червня О.Солонтай, як керівник програми практичної політики Інституту політичної освіти, збирався провести в Москві семінар для активістів опозиційного громадсько-політичного руху «Солідарність». Тема семінару — «Демократичні методи політичної діяльності. (Стратегічне планування)». Український викладач був єдиним тренером, тому з його затриманням семінар фактично було зірвано.
— Такі семінари я проводжу у Росії вже сім років, — розповів dt.ua О.Солонтай. — І ніколи жодних проблем не було. Вірніше, останні два роки виникали певні заминки — при перетині російського кордону мене почали зупиняти на КПП чи в аеропортах для більш прискіпливої перевірки, прикордонники кудись телефонували, щось з’ясовували, але врешті-решт дозволяли в’їзд на територію Росії. Тому коли й цього разу працівники міграційної служби з прикордонниками попросили мене відійти вбік і почали кудись телефонувати, я сприйняв це як належне.
Однак після годинної перевірки мені заявили: «Извините, но вам запрещено находиться на территории Российской Федерации. Для получения более подробной информации можете обратиться в Посольство России в Киеве». А через деякий час консул російського Міністерства закордонних справ (який є в кожному великому міжнародному аеропорту) дав таке пояснення: «Это связано с национальной безопасностью России. Мы не обязаны называть причины, но имеем право запретить вам въезд в страну».
Подібні історії зі мною вже траплялися, тому моя позиція була такою: якщо не дозволяєте в’їзд, я повертаюся найближчим рейсом до Києва, адже мій зворотний квиток на нічний рейс можна легко перереєструвати. Але коли мені сказали: «Нет, вы подождете свой ночной рейс», а потім ще й посадили в ізолятор, це мене насторожило. Тому я почав телефонувати в українське посольство, російським правозахисникам, у ЗМІ (мобільний телефон залишили при мені).
Експерти нашого інституту, що виїжджають на лекції чи семінари в тоталітарні країни, завжди мають телефонний супровід, адже всіляке може трапитися. Якщо я певний час не виходжу на зв’язок, мої колеги здіймають галас, звертаються в різні інстанції. І зараз це також спрацювало. В аеропорт приїхали російські правозахисники, український консул, інформація про моє затримання прозвучала по радіо, з’явилася на інформаційних сайтах.
Тобто справа набула розголосу, і приблизно через п’ять годин утримання в ізоляторі (де було ще з десятеро чоловік — із Конго, Кот-д’Івуару, Таджикистану, Узбекистану — їх затримали через проблеми з документами й тримали декого вже 15 діб) прикордонники згодилися перереєструвати мене на найближчий рейс і дати можливість вилетіти до Києва після обіду. Паспорт мені не віддали, а передали пілотам, які повернули його вже після приземлення в Україні. Хочу наголосити, що якоїсь загрози своєму життю чи здоров’ю я не відчував, усе відбувалося, так би мовити, дуже культурно…
Причину затримання мені чітко так і не пояснили, буду з’ясовувати її через українського консула та інформаційні запити в російське МЗС. Хоча для мене все й так зрозуміло — російська влада побоюється зростання активності опозиції, тому вносить у списки небажаних осіб усіх, хто хоч якось може їй посприяти. Чим вибудовує чергову «залізну завісу». Теоретично можливість повторного в’їзду в Росію для мене залишається, для цього перед поїздкою слід письмово звернутися в російське МЗС. Однак ймовірність того, що дозвіл дадуть, невелика. Причому — надовго, поки в Росії не зміниться політична ситуація…
До сказаного залишається додати, що Росія — вже третя країна, що внесла О.Солонтая в список небажаних для перебування на своїй території осіб. У 2005 р. це зробила Білорусь, побоюючись в’їзду активістів помаранчевої революції, а в 2007 р., після проведення семінару, — Казахстан.
Володимир Мартин «Дзеркало тижня. Україна»
