Відлуння Сирійської війни у закарпатському Мукачеві

[Total: 0    Average: 0/5]

Мукачівка Ганна Жеребак тижнями намагається додзвонитися до своєї доньки, але марно.

За кордоном не завжди добре, особливо – якщо там війна. Сирія – країна на заході Азії на узбережжі Середземного моря. Саме тут, вже вісімнадцять місяців поспіль тривають жорстокі виступи проти влади.

Як повідомляє Сирійська організація з прав людини, від березня 2011 року в цій країні загинули 23 тисячі людей. З них 2, 5 тисячі – лише впродовж останнього місяця. В Сирії проживає чимало українців. Втім, не всі мають змогу зв’язатися з рідними та повернутись на батьківщину.

Мені вдалося поговорити з жінкою, донька якої разом з сім’єю живе в сирійському селищі Ідлєб-тех, що неподалік від Алеппо.

Мукачівка Ганна Жеребак тижнями намагається додзвонитися до своєї доньки, але марно. У посольстві в допомозі відмовляють. Жінка у відчаї.

 

 

 

 

 

 

 

– Ганно, скажіть коли востаннє Ви розмовляли з донькою?

– Востаннє ми розмовляли 18 серпня. Донька розповідала, що вони бояться виходити на вулицю, що поблизу чути постріли та вибухи. Одного вечора їм навіть довелося поспіхом втікати з дому, бо в напрямку їхнього селища рухалась колона танків. Донька сказала, що зв”язку, їжі та води немає. Якось доньчин чоловік, сирієць за паспортом, зміг зв’язатися з Посольством України у Дамаску. Але наші дипломати не захотіли з ним розмовляти. Відповіли, щоб зателефонувала дружина, бо саме вона громадянка України. Втім, коли за допомогою звернулася вже Мар»яна, їй також відмовили. Сказали, що вони з дітьми повинні самотужки дістатись до аеропорта або до консульства в Алеппо. А як? До найближчого аеропорта їм аж 400 кілометрів. А до Алеппо десь 200. І дорога пролягає через населені пункти, де йдуть запеклі бої.

– Особисто ви звертались кудись за допомогою?

– Я знайшла в інтернеті купу телефонів: і в посольство України в Сирії, і в наше МЗС. Дзвоню, дзвоню – виклики йдуть, а слухавку не піднімають.

–  Мар’яна не розповідала, чи в їхньому селищі є ще українці?

–  Багато. З Харкова та Запоріжжя, з Одеси. Їхні родичі теж роблять все можливе, але їм не йдуть на зустріч. Росіян, поляків вивезли вже давно. Приїжджали за ними. А наших українців кинули напризволяще. Ну хіба евакуювали лише тих, які живуть в неподалік від Дамаска. Це все так жахливо! Мої онуки постійно плачуть, вони перелякані. Хлопчику десять років, а дівчинці лише п’ять. Коли востаннє з ними говорила, то просили мене : «Бабусю, забери нас звідси! Нам дуже тут страшно!» Невже ніхто й нічим їм не може допомогти? Кажуть, їдьте своїм транспортом. Але ж як, якщо по дорозі танки, вибухи, озброєні люди. Я місця собі не знаходжу. Сни сняться жахливі. Плачу і вдень, і вночі.

 

 

 

 

 

 

 

– А як довго ваша донька в Сирії?

–  Вони вже дев’ять років там. Познайомились в Харкові, коли навчались. Родина чоловіка дуже велика і всі дуже тепло прийняли її. Життя у них складалось добре. В неї був свій магазин, в чоловіка – аптека. Але зараз нічого не працює, все закрито. Минулого року вони приїжджали. Онук навіть в школу тут ходив. Чоловік Мар’яни повернувся туди, бо його батько важко захворів. Донька, на прохання свекра, через деякий час теж поїхала. Лікарі не давали йому шансів на життя, то ж він дуже хотів попрощатись з онуками. Ми всі так плакали, ніби відчували наближення біди. Діти не хотіли їхати. Я звинувачую себе за те, що відпустила їх. Свекор помер, коли вони були ще в дорозі. Війна розпочалась, як тільки донька з дітьми приїхала в Сирію. Спочатку бої тривали далеко. А тепер все ближче й ближче.

Зі сльозами на очах Ганна розповідала про онуків і переглядала їхні фотографії. Час-від часу жінка марно набирала номер домашнього та мобільного телефону своєї доньки. Не було чути навіть гудків.

ДОВІДКА “НЕДІЛІ” : Всього, за інформацією МЗС, в Сирії на консульському обліку перебуває 450 українських громадян. На їх евакуацію 23 липня Кабмін виділив 748,4 тисяч гривень. Станом на сьогодні евакуювано понад двісті людей. Між тим, на офіційному сайті Посольства України в Сирійській Арабській Республіці розміщено інформацію про те, що «тим співвітчизникам, які наразі перебувають в Сирії, – у якомога стисліші терміни слід самостійно залишати територію САР та погоджуватися на евакуацію під час її проведення…. У якості альтернативного шляху повернення на Батьківщину, громадяни України можуть дістатися наземним транспортом до Лівану (пересування по автомагістралі від м. Дамаск до сирійсько-ліванського кордону наразі залишається відносно стабільним), звідки вилетіти в Україну рейсами “Українсько-Середземноморських авіаліній” або “Турецьких авіаліній”.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що Ганна Федорівна все ж додзвонилась до МЗС. Там записали координати доньки і сказали, що спробують з нею зв’язатися. Що допоможуть їй з дітьми виїхати з Ідлеб-теха і дістатися до найближчого аеропорту, не обіцяли.

Тетяна ЗОТОВА, газета “НЕДІЛЯ”

nedilya.net

 

 

Comments are closed.