Проти громади не попреш

Великомасштабне зведення малих ГЕС у Карпатах наштовхується на протидію. Про розвиток малої гідроенергетики в Закарпатті «Урядовий кур’єр» за останні півроку писав уже двічі («Чи будуть у Карпатах міні-ГЕС?» (9 червня), «Жоден кіловат не може бути зайвим» (26 липня).

Потреба в електроенергії з альтернативних джерел наростає, як і цікавість громадськості до малих ГЕС. Та сприйняття цих перспектив далеко не однакове: від палкого схвалення до повного заперечення.

У краї за Карпатами ініціативу перехопили ті, хто критично ставиться до пришвидшених темпів розвитку малої гідроенергетики. «Опозиціонери» вважають такий розвиток загрозою для українських Карпат, шляхом до руйнування природних екосистем, що матиме украй згубні наслідки.

Депутати вляпалися в «Схему»

У Міжнародний день річок, 14 березня, лідери кількох організацій створили Форум екологічного порятунку Закарпаття. В ухваленій резолюції просили обласну раду переглянути прийняте нею рішення щодо використання водних ресурсів області.

Не дочекавшись реакції, Олег Лукша, Володимир Феськов, Валентин Волошин, Оксана Станкевич стали діяти. Вони опротестували в суді рішення обл?ради від 4 листопада 2011 року №310 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій». У ньому йшлося про можливість будівництва на річках області до 360 об’єктів малої гідроенергетики. Позивачі вважають, що рада ухвалила рішення з грубими порушеннями кількох законів, внісши питання без додатків безпосередньо в день голосування. Тому громадськість не мала змоги ознайомитися із проектом, а депутати достеменно навіть не знали, за що голосують.

— Проект рішення був на півтори сторінки, його винесли для голосування від імені лише одного депутата, — сказав Олег Лукша, директор Міжнародного інституту людини і глобалістики «Ноосфера». — Питання можливого спорудження ГЕС не вивчали гідроенергетики, будівельники, екологи тощо. Тож обласна рада грубо порушила Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» і кілька інших.

Відштовхуючись від загальнообласної схеми, рішення про розміщення малих ГЕС стали приймати і ради нижчого рівня. Так, 16 березня 2012-го Рахівська райрада дозволила будівництво 12 гідростанцій. Депутати дали добро на звернення п’яти приватних підприємств, але водночас жодного слова — про погодження своїх рішень із сільськими громадами. Рада послалася на «схему планування території району», яку лише розробляють.

Схожими діями відзначилася і Великоберезнянська райрада, дозволивши будівництво гідростанції на річці Лютянка у селі Чорноголова. Зробила це без необхідної містобудівної документації, аналізу впливу на довкілля, врахування громадських інтересів. Якщо плани втілять у життя, то, на думку природозахисників, мальовнича гірська річка буде втрачена для відпочинку, зникне риба і загине природна краса ландшафтів.

Позивачів підтримало міністерство

Протиправне рішення обласної ради провокує районні, міські та сільські ради до прийняття локальних рішень.

— Усе має відбуватися з точністю до навпаки. Планування територій під забудови повинні розпочинати фахівці різних сфер знизу, а завершувати — рішення рад вищого рівня, які мають готувати повноважні органи державної виконавчої влади. Такий порядок передбачено у законодавстві. А у Закарпатті схему розташування ГЕС «спустили» згори, що неприпустимо, — сказав інший позивач, заступник директора Ужанського національного природного парку Валентин Волошин.

Ініціаторів позову підтримав Мінрегіон, виступивши в суді третьою стороною. Тож судове рішення було на користь позивачів. Воно скасовує ситуацію, коли кінь опиняється позаду воза, побіжно зобов’язує розробити та затвердити схему планування території Закарпатської області. Вона може включати в себе і схеми розташування малих ГЕС. Але увага: до завершення процесу планування території області ще далеко, розроблений проект документа перебуває лише на стадії державної експертизи.

Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач — Закарпатська обласна рада — не довела правомірності свого рішення. Суд постановив: позов громадських активістів задовольнити. Визнано протиправним та скасовано рішення обласної ради щодо затвердження локальних і обласної схем розташування малих ГЕС.

До слова, під час судових засідань локальних схем облрада на вимогу суду так і не надала.

Громадські активісти, які виступили проти рішення обласної ради з її «проектом-360». Фото автора

«Ні!» — підкилимній торгівлі

Можна і крапку поставити, але… Закарпатська обласна рада подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду.

— «Схему малих ГЕС» однозначно слід відкинути, — додає Олег Лукша. — Народившись підкилимно, вона має померти, хоч би як старалися її лобісти. Цим покладено край імовірному каналу корупції, бо місцями розташування гідростанцій могли просто торгувати. Це дуже ласий шматок, а ми вірогідність підкилимної торгівлі заблокували. Привабливі й для інших видів бізнесу, ці земельні ділянки могли б стати джерелом наживи. Чому? Бо рішення ухвалював без ретельної експертизи та публічного обговорення, один-єдиний орган — обласна рада.

Твердження грунтуються на привабливості цих об’єктів. Відомо, що електроенергія малих ГЕС — альтернативних джерел — продається в чотири рази дорожче за звичайну. Покупець — держава купує її у виробника за «зеленим» тарифом. Спорудження малих ГЕС забезпечує інвесторам тривалий час високі прибутки за рахунок платників податків за порівняно невеликих капіталовкладень.

Із розумом і совістю

— Правомірність розміщення на річках області 360 малих ГЕС вивчали майже 30 експертів у галузі екології і права, 5 наукових інститутів, — сказала президент регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера» кандидат біологічних наук Оксана Станкевич. — Висновки, викладені на 70 сторінках нашої спільної громадської експертизи, високо оцінили фахівці Комітету з питань екологічної політики Верховної Ради.

— Варто озирнутися, і побачимо, що попередники не дозволяли собі будувати ГЕС біля самих витоків річок, — додає пані Оксана. — Ще в 60-х роках минулого століття розробляли схеми регулювання і комплексного використання водних ресурсів, але таких вольностей, як нині, собі не дозволяли. А ось іще приклад: збудовані перед Другою світовою війною Оноківська та Ужгородська ГЕС фактично не шкодять довкіллю. Вони розміщені у середній течії Ужа. А ось нинішня практика призводить до зневоднення річок, гідрологічних змін на прилеглих територіях. Не врятують ситуацію й ті водосховища, які пропонують зводити у верхів’ях: характер русел, іхтіофауна в них неминуче зміняться. Уже тепер там, де діють дериваційні станції, бачимо негативні наслідки. Ми не проти малих ГЕС, ідеться про недопущення їх поспішного будівництва в інтересах лише бізнесу.

Важлива є й думка заступника начальника «Закарпатдержрибоохорони» Олега Ополонського: «Усі проекти, які потрапляли на розгляд або погодження, мали у планах побудову дамб і гребель. Наслідком врегулювання річкового стоку стане перекриття міграційних шляхів до нерестилищ. Як підсумок — часткова або повна втрата біорізноманіття іхтіофауни природної водойми. Малі ГЕС у гірських районах мають працювати лише в режимі природного стоку. Адже при цьому максимально дотримуються природоохоронні норми, передбачені чинним законодавством. Стаття 11 Закону «Про Червону книгу України» визначає, що акваторія гірських ділянок річок має особливе природоохоронне значення, а їхнє господарське використання має бути обмежено в інтересах збереження середовища існування рідкісних та зникаючих видів риб. Відповідно жодні дериваційні водовідводи, якими переповнена схема, є неприйнятними».

Василь Бедзір, “Урядовий курєр”