З єдиної в Ужгороді 16-поверхівки щороку стрибають по двоє-троє самогубців
Цього року під будинком померли двоє юнаків. Трагедії сталися 15 та 16 листопада.
Багатоповерхівка розташована на початку просп. Свободи біля транспортного мосту через річку Уж. Поряд — готель “Ужгород”, відділення банків, обласна бібліотека, магазини, кав’ярні. На першому поверсі біля центрального під’їзду працюють офіси експрес-пошти та фінустанови.
— Якби ви знали, як мене дістали ці самогубці, — 64-річна Віра Данацко виходить із квартири на першому поверсі. — Кожен рік по двоє-троє падають. Що їх сюди тягне, не знаю.
У 16-поверхівці мешкає з 1979-го.
— Зводити будинок почали 1975 року. Довго закладали фундамент, щоб глибоко було. У лютому 1979-го ми переїхали сюди. Нам дали квартиру на першому поверсі біля сходів. А у серпні того ж року із 16-го вистрибнула жінка. Що за одна і чому так зробила, не знаю. Але була місцева, бо мала у кишені плаття ключі від квартири. На вигляд їй було років 45-50. З того все й почалося. За 33 роки звідти близько 20 людей злетіли.
І всі молоді — не старші 35.
15 листопада цього року з багатоповерхівки стрибнув 16-річний із Мукачівського району Закарпаття. Пізніше міліціонери з’ясували, що він належав до сатанинської секти.
— Вранці пішла на кухню нагрівати онуці сніданок, коли почула глухий звук — “гуп”. Коли чую цей звук, знаю, що знову хтось розбився. За кілька секунд у квартиру подзвонив сусід. Каже, викликайте міліцію і “скору”, бо малий лежить. Я вийшла на коридор, а під сходами — хлопчик. Був цілий-цілісенький, тільки одна штанина розірвана — зачепився об перила сходів, коли долітав до землі. Потім сюди приходили його друззя, то я питала, чому він пригнув. Сказали, що із-за дєвушки.
Наступного дня з багатоповерхівки стрибнув 23-річний Олексій, син колишнього губернатора Закарпаття Івана Різака.
— Того вечора я сиділа з онукою. Було 19.15. Чую на вулиці “гуп” — як мішок з картоплею, коли його на землю кинути. Думаю, невже другий пішов? Вискочила на вулицю, а він лежить на сходах, головою вниз, у чорному костюмі чи то пальті. Я й викликала “скору”.
Віра Данацко змивала кров за 10 самогубцями.
— Вони як падуть зверху, то трощаться всередині — всі кістки ламаються, органи розриваються. Зовні цілі-цілісенькі. Але з вух, рота і носа йде кров. Скільки тих калюж крові я перемила, — сплескує в долоні. — То тільки в останні два рази міліціонери викликали циганок і вони прибрали площадку, а перед тим я десь із 10 людей кров змивала. Нагрію собі води і два-три відра на сходи виллю, змету. Пару років тому із загального балкона п’ятого поверху вискочила вчителька. Навєрно, висота була мала, бо вона сильно вдарилася головою об бетон — усі мізки повилітали, обліпили стіни. А то було літо — спека. То два тижні ми ті стіни мили від мізків і мух.
У 16-поверхівці є чотири під’їзди — два з боку вулиці, два — ззаду. Самогубці обирають центральний бік.
— З протилежного тільки раз чи двічі стрибали. Всі чомусь ідуть на центральний вхід. Може, хочуть, щоб їх одразу знайшли? Ніхто із сусідів ще не бачив, як летять униз.
Я замітила, що найбільше пригають літом і в основному в обід. Пару разів було, що стрибали в лютому та кілька разів — у листопаді. Навєрно, хочуть привернути до себе увагу перехожих у час пік. Найшвидше — о восьмій ранку — пригнув студент, 15 листопада цього року. А найпізніше — в десять вечора 5 лютого 2010-го — пригнув хлопчик з Ужгорода.
Після останнього суїциду мешканці будинку звернулися до міської влади, щоб заблокували вихід на загальні поверхи.
— Але нам відмовили. Сказали, що це суперечить протипожежній безпеці. То ми викликали священиків, щоб освятили територію навколо будинку. Через два дні після останнього самогубства лягла ввечері спати. Тільки встигла задрімати, чую крізь сон хтось у вікно “тук-тук”. Я схопилася, виглянула на вулицю — нікого не було. Перехрестилася і пішла спати.
— На місці теперішньої 16-поверхівки у XVII столітті була шибениця, — розповідає Федір Шандор, завідувач кафедри туризму Ужгородського університету. — Там вішали засуджених до страти. Пізніше на тому місці було кладовище. Його згодом зрівняли з землею і почали забудовувати.
Квартири 16-поверхівки не мають попит серед покупців. В агенціях нерухомості кажуть, що це пов’язане з високою квартплатою. У домі часто ламається ліфт.
