Кошарками Йовжі-бачі з Баркасова користується майже вся Україна
Десятиліттями ранньої весни селами Мукачівщини зазвичай ходив старий циган. Нанизавши плетені з верболозу кошики на велику палицю й закинувши їх за плечі, він не оминав жодну оселю. Сільські газди охоче купували його вироби, бо вони були зроблені напрочуд якісно.
«Такий кошик слугував мені по кілька сезонів, — розповідає жителька Кольчина Ганна Дешко. – На ґаздівстві без нього не можна обійтися…». Та нині старенький уже нездужає по селах ходити, однак його кошари ще й досі люди охоче беруть. Тепер їх носять дві внучки майстра Терезія та Яна, які повідали про особливу працьовитість старого Йовжія. Свій перший виріб він плів десь тиждень, і вийшов він вдалим. За всі ці роки Йовжі-бачі виплів тисячі таких кошиків, які добре послужили сільським газдам.
За радянських часів кошик коштував всього три карбованці. Але за них тоді можна було придбати майже 19 буханців хліба. Нині за виріб платять 15 гривень, на які можна купити всього чотири хлібини. Особливо було важко у 90-ті роки минулого століття. Попит на Йовжіївські кошики був, як і завжди, однак людям було нічим платити майстрові. Розраховувалися хто відром картоплі, хтось куснем сала, а інші — літром квасолі чи й вина. Старому майстрові добрим було й те. Значно краще пішов бізнес, коли відкрився оптовий ринок у Мукачеві. Сюди стали з’їжджатися оптовики з багатьох регіонів України. І кошарки баркасівського майстра з того часу слугують фермерам на Львівщині й Рівненщині, їх можна побачити у волинських й вінницьких селах.
Внучка Тереза розповідає, що дідусь пізно восени та взимку виходить на береги річок, потічків, озерець, боліт та на заплави, де росте верба, на заготівлю пруття. Тепер йому допомагає уже вся родина. Вдома майстер береться за роботу. Попервах готує каркаси для майбутніх кошиків, а вже потім обплітає їх. Що не кажіть, але це ремесло вимагає неабиякого терпіння та вправності. Кожна лозина повинна бути акуратно припасована, мусить акуратно сісти саме на своє місце. Бо тільки така конструкція видасться міцною й вельми зручною, окрім того, служитиме господарям не один сезон.
Відрадно, що справа старого майстра знайшла своє продовження. Сьогодні уже троє внуків Феріко, Йоніко та Жолт опанували цей фах. Тож і в сільських газдів будуть кошики…
Джерело: Віктор Іванець, Газета “Новини Закарпаття”