799 балів із чотирьох тестів ЗНО отримав ужгородський випускник Віталій Трачук
Українська мова та література – 200 балів, історія України – 200 балів, всесвітня історія – 200 балів, англійська мова – 199 балів. Такий абсолютний результат показав під час зовнішнього незалежного оцінювання знань 16-річний Віталій Трачук, випускник ЗОШ №15 міста Ужгород.
Історія успіху
Віталій – один із шести випускників 2013 року в Україні, які склали тести з трьох обов’язкових предметів на 600 балів. І всього одного балу не вистачило для того, щоб найвищий результат зафіксувати за підсумками складання англійської мови. ЗНО позаду, нині Віталій обмірковує, який саме вуз та напрям навчання обрати. З-поміж гуманітарних спеціальностей – міжнародні відносини, правознавство, політологія, соціологія. Серед вузів – Київ і Харків. Зараз абітурієнт більше схиляється до національного університету «Києво-Могилянська академія».
Система підготовки до ЗНО у Віталія була, щоправда, каже хлопець, без напруження. Її суть полягала ось у чому: «Останні місяці в мене був точний графік навчання, виписаний на папірці. Протягом тижня один день я виділяв для одного предмету. І так продовжувалося на наступний тиждень. У середньому 2-3 години щодня витрачав на підготовку. Плюс хвилин 45-ть на виконання домашнього завдання. Якщо відверто, то не перевантажувався. Історію поглиблено я вивчав із восьмого класу, відколи став ходити на олімпіади. Доводилося вивчати більше, ніж уміщала шкільна програма. Українську мову й літературу в останній рік вивчав із репетитором – моєю шкільною вчителькою. Торік прочитав у повній версії всі художні твори, які необхідно було для іспитів. А з англійської колись мав репетитора. Але думаю, що більше мені дали курси англійської, на які я ходив років три-чотири тому. В останні місяці просто виконував тестові завдання».
Щоправда, посприяла успіху й участь учня в обласних та всеукраїнських предметних олімпіадах, зокрема з історії. Віталій Трачук – цьогорічний призер всеукраїнської олімпіади з історії. А це додавало до вступу додаткових 40 балів. Це сприяло тому, що ЗНО можна було складати без хвилювань. Однак, навчання Віталій і не думав закинути, а наполегливо продовжував працювати над собою.
«Я пишаюся сином. Це правда. Пишаюся», – розповідає мама випускника-рекордсмена Людмила Трачук. Пані Людмила за фахом учитель фізики. Мама Віталія вважає, що такий успіх сина – це заслуга за його зусилля та наполегливі навчання. Про свій вклад у навчання як педагога й матері, пані Людмила зауважує: «мій вклад полягав хіба в тому, що з першого класу я просто була поряд, коли він виконував домашні завдання. Тобто, можливо, я йому привила відповідальність у виконанні домашнього завдання, а відповідно й у вивченні кожного предмету без винятку. Тобто перший рік у школі він просто добросовісно виконував домашні завдання. У нього не було ніколи такого, щоб він пішов на урок не готовим. І ось це залишилося впродовж усього періоду навчання в школі. А знання мають намір нагромаджуватися, накопичуватися. Таким чином, я думаю, відбувся мій вклад у його навчання».
Про високий результат тестів Віталій дізнався з сайту Українського центру оцінювання якості освіти далеко за північ. Уночі довелося розбудити батьків, щоб повідомити про вражаючі результати. Це був емоційний момент, пригадує пані Людмила, бо тоді одночасно в Інтернет виклали результати ЗНО з трьох предметів. І всі вони виявилися для Віталія Трачука рекордними. До речі, у родині Віталія бабуся та дідусі, а також мама й тато свого часу закінчували факультети з точних наук. Тільки одна бабуся, від якої, очевидно, онуку й передалася любов до гуманітарних напрямків, вивчала історію. Віталій пригадав, що замість казок у дитинстві, бабуся розповідала йому частинами саме історію.
Через рік…
Торік таку ж історію з рекордними шістьома сотнями балів на ЗНО пережив ще один ужгородець – випускник лінгвістичної гімназії (більш відомої як перша школа) Михайло Туряниця. Ми зустрілися з Михайлом, щоб дізнатися, як склалося життя за рік після складання іспитів і вступу до вишу. Михайло саме приїхав додому зі столиці, де навчається в Інституті філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю – англійська мова і література та переклад.
«Не жалкую, що обрав саме цей вуз і цей напрям, – ділиться враженнями Михайло, – звісно, є речі, від яких довелося відмовитися, тобто менше бачуся з друзями, менше бачуся з рідними, живу в гуртожитку (сміється. – Т.Л.). Але загалом – це новий етап. Не жалкую. Навчання в університеті абсолютно не таке, як було в школі. Так само треба витрачати час, робити домашні завдання, готуватися, шукати додаткову літературу. Але на загал за відчуттям стало легше. Тому що доросліше, ставлення викладачів інше. Університет – це інший світ».
Свою 200-бальну історію Михайло пригадує з посмішкою: «у принципі всі очікували, що результат ЗНО буде високим. Те, що в підсумку склав на 200 це було добре, але якби було 198 чи 199 це б нічого не змінило. Я б так само навчався в Києві, було б усе так само, як є зараз. Той результат – це була жирна крапка в періоді навчання в школі. Окрім того, скласти всі ЗНО на 200 – це ще раз підтвердити, що знання грають велику роль. І той, хто працює постійно над собою з дня в день – укінці досягає успіху». А от вражаючий результат за підсумками ЗНО ніяк не впливав на подальше навчання у вузі, розповідає Михайло. «За семестр, а він триває чотири місяці, у викладача є час пересвідчитися, чи ти дійсно знаєш предмет на високому рівні. Критерій оцінювання в університеті – не твоє ЗНО і не твої колишні заслуги, а те, як учишся вже у вузі».
Знання – сила
Ці два юні ужгородці – Віталій та Михайло – єдині, хто так успішно склав ЗНО на Закарпатті за час проведення тестової системи в Україні. Обидва доводять, що знаннями можна досягти бажаного – зараз для них це вступ до обраного вишу. І обоє обирають навчання в Україні, хоча не виключають, що згодом таки матимуть досвід навчання чи роботи за кордоном (в обох відмінні знання англійської). І обоє поки не уявляють, чим саме займатимуться після отримання диплому про вищу освіту. Але обома хлопцями тепер пишаються як їх батьки, так і школи, де вони навчалися.
Тетяна Лешко спеціально для «НЕДІЛІ», фото автора
