Ален Панов: «Ужгородські канікули – безпорадність влади і аморальність опозиції»
Ситуація з відміною канікул в ужгородських школах зачепила майже кожну родину і отримала широкий резонанс по всій країні.
Не буду вдаватися в історію питання. Зупинюся лише на тому, як одне непрофесійне рішення дорослих керівників може спровокувати дітей на недитячі дії і викликати дуже негативні наслідки. З ситуації, яка склалася, всі ми маємо винести уроки і зробити так, щоб ніколи наші діти не наражалися на небезпеку через непродумані кроки дорослих.
Теза Перша. Можливо і немає нічого крамольного в тому, щоб перенести терміни шкільних канікул. Можливо, дійсно непогано узимку мати більше часу для відпочинку. Можливо, економія на паливі перевищує фізіологічні потреби і бажання дітей відпочити саме зараз. Але невже сьогодні, у вік інформаційного суспільства, керівництво міста не мало можливості познайомитися на загальнодоступних сайтах із довготривалим прогнозом погоди на жовтень. А після цього, трохи подумавши над окресленими вище питаннями, заздалегідь обговорити їх з батьками, мотивувати своє рішення, підготувати дітей до нього. Натомість поступили абсолютно безглуздо – в п’ятницю перед обідом зібрали позачергове засідання виконкому (наче у місті сталася якась надзвичайна ситуація), який скасував канікули. Не звертаючи увагу на настрій та плани дітей і їх батьків.
Теза Друга. Коли стало відомо про таке рішення, діти з батьками та вчителями справедливо обурилися. Почалися заклики до акцій непокори. Підростаюча молодь – покоління «айтішне». Тож зорганізувалося через есемески, фейсбуки, айфони доволі швидко. В цілому – це безперечний позитив. Він засвідчує, що наші діти не аморфна маса, а справжнє суспільство, яке здатне боротися за свої права. Але давайте не забувати про вік дітей. Як сталося так, що неповнолітні без супроводу дорослих ходили вулицями міста, наражаючись на небезпеку від ДТП до різного роду провокацій. Шановні дорослі, де наша з вами відповідальність – батьківська, педагогічна, владна? Невже ми настільки цинічні, що здатні випустити наших дітей «на барикади», а самі в цей час відсиджуватися у окопах? Жах!
Теза Третя. На цьому фоні абсолютною ницістю виглядає намагання деяких опозиційних до влади сил «сісти на тему» і «пропіаритися» за рахунок дітей. Ницість полягає у тому, що підбурювати неповнолітніх дітей до екстремістських вчинків – на кшталт блокування шляхів, кидання яйцями та вигукування образливих лозунгів – це вже нижче плінтусу. Абсолютно не важливо, яку силу ви представляєте і які у вас кінцеві наслідки. Прикриватися дітьми, наче щитом, для зростання власного рейтингу – неприпустимо. Таке враження, що політична доцільність настільки затьмарила розум, що такі поняття як мораль, батьківські почуття та обов’язок повністю витерлися з мозку людей, які займалися цими брудними речами.
Теза Четверта. Кожному властиво помилятись. Владі також. Позиція сильного полягає в тому, щоб вчасно помітити свої помилки і їх виправити. Теза на кшталт «Я прийняв рішення!» в таких випадках хибна. Не можна гнути дітей через коліно. Треба знайти в собі сили не ховатися у кабінетах, коли площа Поштова повна дітьми, а поспілкуватись і почути. А після цього прийняти правильне рішення.
Теза П’ята. Замість висновку. Шановні дорослі! Перед тим, ніж зробити якийсь вчинок, який може негативно вплинути на наших дітей, давайте спочатку думати. А вже потім діяти.
Ален ПАНОВ, дипломат, юрист, громадський діяч
