Закарпаття відзначає 75-річчя Карпатської України

Сьогодні можна з певністю сказати: Карпатська Україна 1938–1939 рр. справді була прологом Української держави 1991 року.

Але Карпатська Україна 1938–1939 рр. – це і та рана, яка ще довго болітиме не лише закарпатським українцям. Ідеали Карпатської України було свідомо розтоптано і спаплюжено. Трагізм подій 1939 р. не тільки в тому, що потекло багато української крові на фронтах, в тюрмах і концтаборах, а й у тім, що в Карпатській Україні почалася глобальна трагедія: знищення її інтелігенції, майже 6–річна окупація краю. Трагізм березневих подій у Карпатській Україні – і в тому, що Закарпаття знову стало розмінною монетою у планах великих держав.

Живучи на Закарпатті, недопустимим є незнання нашої історії, особливо такі яскраві її сторінки. Тому у кількох рядках нагадаємо нашим читачам деякі моменти таких насичених подіями декілька місяців з життя нашого краю тих далеких років.

В умовах розпаду Чехословаччини, та спираючись на право націй на самовизначення, 14 березня 1939 року голова уряду Карпатської України о. Августин Волошин оголосив повну державну незалежність Карпатської України. А 15 березня 1939 року Перший Сойм Карпатської України ухвалив Конституційний закон.

Після прийняття цього закону Сойм обрав о. А. Волошина першим Президентом Карпатської України, який, склавши присягу перед головою Сойму А. Штефаном, затвердив новий уряд тепер вже суверенної Карпатської України на чолі з Ю. Реваєм, як прем’єром.

Таким чином, Карпатська Україна стала незалежною державою українського народу, дотримавшись всіх демократичних державно-правних засад, прийнятих у цивілізованому світі. Прийнята парламентом конституція Карпатської України, визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб – червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Та вже 15 березня 1939 року одночасно на трьох напрямках 100-тисячна угорська армія вдерлася на територію Карпатської України. Президент і головнокомандуючий Августин Волошин дав наказ захищати молоду державу. Уряд Карпатської України оголосив загальну мобілізацію. Однак озброїти вдалося лише трохи більше тисячі бійців. Під керівництвом начальника штабу М.Колодзінського січовики мужньо обороняли столицю, стримуючи угорську армію на Красному Полі під Хустом, де і відбулася найбільша битва. Того ж дня на квартирі Президента А.Волошина відбулася нарада.

Угорський парламентер вимагав негайної капітуляції. Цього домагався і німецький консул в Хусті Гофман. Присутній на нараді Колодзінський відповів, що в словниковому складі українського націоналіста такого поняття, як «капітуляція» немає. Тому жменька озброєних гвинтівками січовиків протягом кількох днів тримала фронт проти всієї угорської армії, а окремі партизанські загони згодом боролися ще впродовж кількох тижнів.

16 березня 1939 р,. зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р.

Як бачимо, самостійна Карпатська Україна існувала протягом надзвичайно короткого відрізку часу — з жовтня 1938 р. до 15—18 березня 1939 р. Незважаючи на це, в краї відбувався такий бурхливий розвиток політичних подій, що до Карпатської України була прикута увага всієї світової громадськості.

Проголошення незалежності 14 березня 1939 р. пояснювалося прагненням українського населення краю до свободи. Незважаючи на деяку спонтанність і поспішність, ця історична подія в житті не тільки закарпатських українців, але й усього українського народу мала велике історичне значення. Це була друга, після 21 січня 1919 р. — Акту Злуки УНР і ЗУНР, спроба заявити перед цілим світом, про самодостатність української нації. І хоча цей акт проголошення незалежності, ратифікований 15 березня 1939 р. на Соймі Карпатської України, був скоріше символічним, аніж реальним, він відіграв велику роль у формуванні самосвідомості всієї української нації.

Сьогодні можна з певністю сказати: Карпатська Україна 1938–1939 рр. справді була прологом Української держави 1991 р. Але Карпатська Україна 1938–1939 рр. – це і та рана, яка ще довго болітиме не лише закарпатським українцям. Ідеали Карпатської України було свідомо розтоптано і спаплюжено. Трагізм подій 1939 р. не тільки в тому, що потекло багато української крові на фронтах, в тюрмах і концтаборах, а й у тім, що в Карпатській Україні почалася глобальна трагедія: знищення її інтелігенції, майже 6–річна окупація краю. Трагізм березневих подій у Карпатській Україні – і в тому, що Закарпаття знову стало розмінною монетою у планах великих держав.

Олександра Машіка 
http://www.vsapravda.info