Закарпатцям роз’яснили, що таке люстрація і як її проводити
В Ужгородському прес-клубі відбувся круглий стіл на тему «Проблеми люстраційних заходів у період переходу від диктатури до демократичного правління: регіональний вимір».
Йшлося про засоби і способи здійснення громадського контролю над органами влади з метою ефективного здійснення ними повноважень в інтересах територіальної і регіональної громади, зокрема: механізми підзвітності і підконтрольності посадовців і органів влади; правову природу люстрації і переатестації публічних службовців та заборона на професію; забезпечення реальних і дієвих механізмів дорадчості в ухваленні владних рішень та критерії формування люстраційних інститутів; громадські зв’язки органів влади та правова основа діяльності громадських люстрацій них комітетів.
«Слово «люстрація» треба розглядати у ширшому контексті проблеми, – зауважив Василь Лемак, д.ю.н., проф., чл.-кор. НАПрНУ. Він розповів також про те, як з’явилася сама необхіність люструвати «Після того, як Гітлер, використавши демократичні механізми, узурпував владу, громадськість та представники органів влади задумалися на захистом демократичної влади. У якійсь мірі з’явилися елементи, запобіжні механізми того, щоб не було повернення на посади, – сказав Василь Лемак. – «Після демократичних революцій кінця 80-х-початку 90-х років, люстрація стала поширена у всіх посттоталітарних державах. Люстрація – це напрям державної політики, яка опирається на спеціальні закони та процедури».
Зараз 15 країн мають відповідне законодавство. Мета цієї діяльності– захист демократії, конституційного ладу, захист безпеки держави від підривної діяльності і уваги спецслужб інших держав. Про це зазначали у своїх виступах доповідачі. «Необхідно очистити держапарат, привнести нові методи роботи, очистити від людей, які були дотичними до порушень прав людини та розкрадання. Це створить умови для зміни управлінської еліти», – додав Василь Лемак.
Як зауважили на круглому столі, люстрація не має відношення до вільних виборів. Люстрація не є притягненням за правопорушення, вчинені 2010-2014, злочинців можна притягнути до відповідальності і без люстрації. Хоча немає окремого закону про люстрацію, сидіти, склавши руки, не треба, – закликали активісти. «Ініціативу, яка виникла на Закарпатті, – треба вітати зауважив Михайло Савчин, д.ю.н, доц., директор Центру правотворчості УжНУ.- Громадський контроль і громадський тиск — невід’ємні атрибути нормального демократичного суспільства».
Як зауважили на круглому столі, є дві категорії людей, вразливих у контексті люстрації: особи, які причетні до порушень прав людини та люди, які були пов’язані з кадровою політикою та розподілом бюджетних коштів.
Губернатор Закарпаття також підпадає під люстрацію. Про це зауважив голова Громадського люстраційного комітету Василь Маняк. «Ми звернулися до компетентних осіб у столиці, які мають повноваження до проведення люстрації. Це було ще до створення комітету. І це був приклад дійсно народної люстрації, коли громадськість звернулася з вимогою провести перевірку, чи відповідає людина посаді», – пояснив Василь Маняк.
«Я взагалі вважаю, що посада голови адміністрації не мала б призначатися з Києва. Це неправильно. Вона б мала бути вибірною. Надіюся, ми колись до цього дійдемо», – додав громадський активіст Сергій Денисенко.
