Патетична соната кукурудзяного дзвіночка

Мешканці мальовничого закарпатського селища Вишково, що на Хустщині, здавен славляться плетеними виробами із листя кукурудзи

 

Натуральна краса

Закарпатська область не дуже багата на родючі землі, дається взнаки гірський ландшафт. Тож із дідів-прадідів люди намагалися організувати життя так, щоб не тільки вижити, але й заробити. Безвідходні технології – один з пріоритетів багатьох селян, які додумуються використати в побуті, здавалося б, непотрібні речі. Скажімо, та ж кукурудза. Її плоди служать основним компонентом багатьох смачних страв, бадилля згодовується тваринам, а останки з качанів – прекрасний матеріал для творчості.

Більшість вишівських господарів із покоління в покоління передають ремесло плетіння з кукурудзяного листя нащадкам, при цьому дофантазовуючи щось власне.

Майже кожна родина має свої секрети створення дивовижних експонатів із підручних засобів, володіє особистою технікою та персональним «авторським» стилем.

– Головне – усі вироби натуральні, екологічно чисті, – каже народний умілець Олександр Деяк. – Ми намагаємось дати друге життя кукурудзі, виплітаючи речі, якими можна оздобити оселю чи використати в господарстві. Для прикладу, зі старого «струка», який завалявся на горищі, можна зробити красивий підсвічник, той же качан підійде для дизайнерських ляльок, оберегів, стрічкових штор.

Кукурудзяні кошики люблять усі –

від домогосподарок до бізнес-вумен 

Здається, у Вишкові живуть справжні митці. До яких тільки хитрощів вони не вдаються, щоб здивувати найвибагливіших покупців. Кукурудзяні сувеніри настільки цікаві та колоритні, що просто зачаровують із першого погляду.

– У нас кожна жінка-покупець може знайти собі щось потрібне, – запевняє пан Олександр. – Брилі, гаманці, буси, браслети, сережки, пояси та сумочки – справжня знахідка для модниць. Пляжний стиль ідеально підходить для літніх подорожей, бо вироби і практичні, і гарні. Віники – річ, необхідна в кожній хаті, підставки під чашки, салатниці, вази для фруктів, для цукерок, тарілки для хліба, рамки для світлин, кашпо під вазони, коробочки для коштовностей, усілякі кухонні атрибути зазвичай – улюблений товар домогосподарок зі східних областей України та киян. Дітям подобаються сувенірні іграшки – метелики, грибочки, рибки, жабки, бантики, приколки для волосся, ведмедики, м’ячики, ляльки, собачки, кораблики, дзвіночки, килимки, хатки для домашніх тварин. Чоловіки, як правило, купують другим половинкам настінні ажурні панно та гобелени з квітами, собі – масажні постоли, люльки, чохли для мобільників.

Що найбільше вражає, це – розмаїття продукції. Крім того, усі вироби цупкі, еластичні, легкі і з першого погляду – дуже прості. Насправді ж, потрібно докласти чимало зусиль, щоб навчитися плести такі екстравагантні вироби! Скільки тільки видів кошиків у вишівських майстрів! А які чудові меблі вони вміють робити з листя!

Сімейний бізнес – річ не дуже прибуткова, але цікава

«Кукурудзяною» продукцією у Вишкові займаються, можна сказати, на професійному рівні. Володіють технологією майже всі сельчани, але серйозно плетуть тільки ті, хто не має роботи, тобто – 2-3 тисячі із понад 8 тис. населення. Проте обов’язок усіх батьків – за будь-яких обставин передати знання нащадкам.

– Мені 56 років, плету десь із дванадцяти, за своє життя виготовив кілька тисяч сувенірів. Звичайно, навики передав і сину Сашкові та дочці Беаті, онукам, – усміхається ремісник Олександр Альтертович. – Розбагатіти на сувенірах не можна, але на хліб із маслом та ковбасу вистачає. А загалом дуже цікаво створювати щось нове. За тиждень виготовляю в середньому 60 невеликих виробів, а от продати стільки не вдається. Однак трапляється, що є гарне замовлення і тоді вже домовляємося про строки та ціну. Але в основному товар забирають перекупники, які везуть його в сусідні країни, а також Німеччину, Прибалтику, до США та Канади.

Найгарнішим та найдорожчим серцю виробом досі вважаю мініатюрного коника, довжиною 25 і висотою 15 см. Він вийшов на славу, навіть кучерява грива так вигравала на сонці, що не хотілося продавати. Шкодую, що розлучився з ним, але тоді дуже потрібні були гроші. До речі, кожен виріб ексклюзивний і ніколи інший не буде точною копією попереднього.

Слід зазначити, що у Вишкові, де плетуть із незапам’ятних часів, старовинному ремеслу вчать підростаюче покоління не тільки вдома, але й у навчальних та культурно-дозвіллєвих закладах. Зокрема, вже майже півстоліття при школах працюють гуртки, де майстрині показують учням найрізноманітніші техніки виготовлення сувенірів із кукурудзяного листя, навіть гостям, які приїжджають до населеного пункту, щоб відпочити, люб’язні господарі нерідко дають професійні майстер-класи і охоче розповідають, що треба зробити для того, щоб сувенір мав «товарний вигляд».

Від дзвіночка – до шафи

Цікаво, що плетені речі – одна з найдавніших пам’яток людства. При розкопках у Єгипті, у Месопотамії та на Балканах були знайдені залишки кукурудзяних мішків, кошиків і тарілок з V-ІV тисячоліття до н.е., а в Київському музеї народного мистецтва є чимало експонатів із природних матеріалів карпатського походження, у тому числі із Закарпаття. Але як це нехитре ремесло освоїли наші краяни?

– Напевно, перші вишківчани, експериментували з листям кукурудзи, щоб згаяти час холодними зимовими вечорами, бо ж тут усі звикли трудитись, не покладаючи рук, а коли не можна працювати на полі, потрібна хоч якась альтернатива у хаті, – розмірковує Олександр Деяк. – Із власного досвіду знаю: сидіти без діла, значить – залишитись голодним.

Зі слів винахідливого співбесідника, найлегше виплести постолики та дзвіночки. Хоч ці речі потребують особливої точності рухів через те, що вони досить мініатюрні, але за формою вироби доволі прості. Найскладніше робити габаритні шафи, скрині для білизни.

– Працюю не швидко, адже основним чинником є акуратність, – додає пан Олександр. – Для того, щоб розпочати роботу, потрібно насамперед заготовити листя кукурудзи. Відбираю найм’якіші, що знаходяться біля качана. Листочки слід висушити, інакше вони вкриються пліснявою і почорніють. Заготовляю сировину не кошиками, а мішками. Перед плетінням висушене листя розділяю на тоненькі клаптики і відмочую у воді. Потім заздалегідь приготовану форму обплітаю вологими листочками так, щоб вийшло те, що задумав. Коли робота закінчена, вироби слід підсушити на сонці і тільки так їх можна зняти з форми.

Незважаючи на складність процесу, вартість кукурудзяних виробів невисока: від кількох гривень – до кількох десятків за великі речі. Та споглядаючи натуральні вишукані мистецькі витвори скромного, але талановитого умільця, відчувається естетична насолода і гордість за українську землю. Адже як віртуозно і вправно через мозолясті працьовиті руки справжні обдаровані вишівські майстри передають неповторність закарпатського краю!

Марина Алдон, газета “НЕДІЛЯ“