13 травня – пам’ять святого апостола Якова Зеведеєва
Святий апостол Яків, син Зеведеїв, один з дванадцяти апостолів, був покликаний Господом Ісусом Христом до апостольського служіння разом зі своїм братом апостолом Іоанном Богословом.
Їм і апостолу Петру Ісус Христос переважно перед іншими апостолами відкривав Свої Божественні Таємниці: при воскресінні дочки Іаїра, на Фаворській горі і в Гефсиманському саду.
Святий Яків, після зішестя Святого Духа, проповідував в Іспанії та інших країнах, а потім повернувся в Єрусалим. Він відкрито і сміливо повчав про Ісуса Христа як Спасителя світу, словами Святого Письма викривав фарисеїв і книжників, картаючи їх у жестокосерді і зневірі.
Юдеї були не в змозі протистояти апостольському слову і за гроші найняли філософа-волхва Гермогена, щоб він вступив у диспут з апостолом і спростував його доводи про Христа як про обіцяного Месію, який прийшов на землю. Волхв послав до святого апостола свого учня Філіпа, але він увірував у Господа Ісуса Христа. Потім і сам Гермоген переконався в силі Божій, спалив свої чарівні книги, прийняв святе хрещення і став істинним послідовником Христовим.
Невіруючі юдеї переконали правителя Ірода Агриппу схопити апостола Якова та засудити його на смерть. Святий Яків спокійно вислухав смертний вирок і продовжував свідчити про Христа. Один з донощиків на апостола на ім’я Йосія був вражений мужністю святого Якова. Він увірував в істину слів про прихід Христа-Месії. Коли апостола повели на страту, Йосія впав до його ніг, покаявся у своїх гріхах і благав про прощення. Апостол обійняв, поцілував його і сказав: “Мир тобі і прощення”. Тоді Йосія визнавав всенародно віру в Христа і був страчений разом зі святим Яковом у 44 році в Єрусалимі.
