20 листопада – пам’ять святих мучеників Мелетинських на чолі зі святим Ієроном
Святий мученик Ієрон народився в місті Тіані у Великій Каппадокії. Вихований благочестивою матір’ю, він був лагідним і добрим християнином.
Імператори-співправителі Діоклетіан і Максиміан послали в Каппадокію великий військовий загін на чолі з Лізієм для викорінення широко розповсюджуваного там християнства і, крім того, щоб набрати в імператорське військо здорових і сильних воїнів.
Серед багатьох інших Лізій наказав взяти на військову службу Ієрона, який володів великою фізичною силою і спритністю. Але Ієрон відмовився служити імператорам, які гнали християн. Коли його хотіли взяти силою і привести до Лізія, він, озброївшись колодою, примусив втекти посланих за ним воїнів і разом з вісімнадцятьма однодумцями сховався в печері. Воїнам Лізія не вдалося взяти цю печеру навіть штурмом. За порадою Киріака, одного з друзів Ієрона, Лізій зняв облогу печери і повів загін. Киріак заспокоїв Ієрона і умовив його не чинити опір владі; і він разом з іншими новобранцями в супроводі воїнів був відправлений у сусіднє місто Мелітіну.
Незабаром Ієрону було видіння в сні, в якому йому передвіщувалась швидка мученицька смерть. Зібраним у Мелітіні воїнам Лізій запропонував принести жертву язичницьким богам. Ієрон і слідом за ним тридцять два воїни відмовилися це зробити, відкрито сповідуючи віру в Христа. Тоді гонитель наказав бити мучеників, а Ієрону ще й відрубати руку. Після жорстокого побиття ледь живих мучеників кинули до в’язниці, а зранку обезголовили.
Один багатий і знатний християнин на ім’я Хрисанфій викупив у Лізія голову святого Ієрона. Коли гоніння припинилися, на місці, де стратили святих мучеників, він побудував храм, куди і поклав чесну главу. Тіла всіх страчених святих були таємно поховані християнами.
У царювання імператора Юстиніана при будівництві храму в ім’я святої Ірини чесні мощі святих мучеників були знайдені нетлінними.
