За 15 років Закарпатська влада нічому не навчилася

Березневий паводок 2001 року став одним із найбільш катастрофічних за останні 200 років. Формування паводка 3-5 березня 2001 року на 80 відсотків було зумовлено природними факторами, а саме: інтенсивними дощами. За 3 дні в басейні річок Боржави, Латориці й Тиси випало більше 300 мм опадів, дещо менше — на заході області. Підйом рівнів води за амплітудою становив понад 2,5 м у горах, а в низинній частині Тиси, Латориці й Боржави від 4 до 10 м.

Наслідки паводку були катастрофічні, і сумарні збитки на той час становили 317 млн. грн. Але за цими грошима стоїть реальне життя людей. Було підтоплено 255 населених пунктів, 33580 будинків, знеструмлено 98 населених пунктів, через що майже 14 тисяч осіб було відселено й евакуйовано. На жаль, були і людські жертви.

Ситуація ускладнилася тим, що цей паводок не витримала захисна дамба на території Угорщини. 6 березня 2001 року стався прорив правобережної дамби р. Тиса в районі села Тарпа, і з угорської території вода почала надходити назад на територію України в Берегівський та Ужгородський райони. Саме прорив цієї дамби призвів до того, що 150 млн. куб. м води хлинуло на 11 сіл в Угорщині і 4 села в прикордонній зоні України. Були задіяні всі потужності насосних станцій Закарпатського облводгоспу, а також своєчасно отримано суттєву допомогу від Угорщини (30 одиниць угорських пересувних насосних станцій з обслуговуючим персоналом та необхідними технічними засобами відкачували води тисайських проранів із затоплених територій у Берегівському й Ужгородському районах). Надала допомогу й Словаччина – 3 потужні насосні станції працювали у с. Свобода Берегівського району. Допомогла насосними станціями, які були доставлені в Ужгород військовими літаками, і далека Голландія.

Після проходження паводку, з перших днів, по мірі спаду рівнів, підрозділами облводгоспу та водогосподарськими будівельними організаціями були розпочаті відбудовчі роботи по відновленню захисних функцій гідротехнічних споруд та розчистці і регулюванні русел водотоків. На відбудовчих роботах було задіяно 205 одиниць спеціальної водогосподарської будівельної техніки.

Після паводку 2001 року провідними водогосподарськими проектними інститутами була розроблена “Схема комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиса у Закарпатській області” та на її основі прийнята Кабінетом Міністрів України Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року. У 2005 році Програма була доопрацьована, вартості робіт приведені до цін 2005 року, і в 2006 році затверджена змінена Програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2006 – 2015 роки.

Попри недостатнє фінансування Програми (профінансовано заходів на загальну суму 605,05 млн.грн., що становить 41% передбачених коштів) в області побудовано та реконструйовано 129,44 км. захисних дамб та 51,85 км. берегоукріплень, відрегульовано 8,08 км. русел річок,відремонтовано 66 гідротехнічних споруд, а також здійснено капітальний ремонт польдерної насосної станції. Новозбудовані об’єкти в умовах розвитку високих паводків, які проходили на р. Тиса та її притоках у 2008 і 2010 роках і були близькі до історичного паводка 2001 року, забезпечили надійний захист 97 населених пунктів та 71,6 тис. га сільськогосподарських угідь. Аналіз збитків від проходження паводків останніх років показує, що при проходженні паводку 1998 року збитки склали 810 млн. гривень, історичний паводок 2001 року (вищий за паводок 1998 року) – збитки 317 млн. гривень, паводок 2008 року – 169 млн. гривень, від паводку 2010 року, який прирівнюється до паводку 1998 року, збитки склали близько 73 млн. гривень.

Таким чином, можна зазначити, що ефект від реалізації Програми Тиса є, хоч вона і недостатньо фінансується, проте й іншої альтернативи захисту населених пунктів та території області немає, адже вжиття попереджувальних протипаводкових заходів дозволяє зменшити суму збитків та убезпечити населені пункти від руйнівної дії води. Слід також відзначити ефективну роботу спільної українсько-угорської автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи АІВС «Тиса» під час проходження паводків. Так, під час липневого паводку 2008 року, за рахунок вчасного прогнозу місцева влада і населення були інформовані про загрозу, в результаті збитки від водної стихії у Закарпатській області були у декілька десятків разів меншими, ніж у Прикарпатському регіоні.

З 2006 року одночасно з державною Програмою в області реалізується спочатку Регіональна програма комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Закарпатській області на 2006-2015 роки, а потім Регіональна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Тиса в Закарпатській області на 2013-2021 роки. Дана Програма здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та коштів суб’єктів господарювання, а її об’єктами є русла малих річок, водовідвідних та внутрішньогосподарських меліоративних каналів. В 2015 році в рамках виконання заходів Регіональної Програми виконано робіт на суму 21,29 млн. грн. Зокрема, відрегульовано та відновлено русел малих річок та потічків протяжністю 6,9 км, виконано протиерозійні заходи та захист від підтоплення протяжністю 4,624 км, розчищено каналів внутрігосподарських меліоративних систем довжиною 22,328 км та реконструйовано групових водопроводів довжиною 0,55 км.

Законом України від 24.05.2012 року № 4836-VІ затверджена «Загальнодержавна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року», яка містить напрямок «Комплексний протипаводковий захист в басейні р. Тиса у Закарпатській області». За останні роки заходи Програми з державного бюджету практично не фінансувались і проектні та будівельні роботи не виконувались. У Державному бюджеті України на 2016 рік, на фінансування протипаводкових заходів передбачено виділити кошти у сумі 200 тис. гривень, що є вкрай недостатнім. Як показує гіркий практичний досвід, хронічне недофінансування надзвичайно важливої для Закарпаття вищезазначеної Програми призводить до багатомільйонних збитків, як для народногосподарського комплексу, так і для населення. Зокрема, зовсім недавно пройшли 2 паводки: в листопаді 2015 року та січні 2016 року, внаслідок яких пошкоджено нереконструйовані в рамках Програми водозахисні споруди та підтоплено населені пункти та сільськогосподарські угіддя. Недостатнє фінансування також не дозволяє перейти до головного напрямку Програми – будівництва акумулюючих сухих ємностей для трансформування паводкового стоку шляхом зниження рівнів води і витрат під час надзвичайних паводків. Ми розуміємо, наскільки складний економічний і фінансовий стан держави, але якщо повториться паводок, близький до історичного, то тоді вже у 10 разів більше доведеться вкладати коштів на ліквідацію його наслідків, ніж на попередження.

Джерело: Державне агентство водних ресурсів України