Янка Буріанова: «Українці вразили мене своїм патріотизмом»
Генеральному консулу Словацької Республіки в Україні Янці Буріановій випало працювати у найскладніший для нашої держави час. Період Майдану, Революції Гідності, затим – окупація Криму, військові дії на Сході, сльози і горе матерів… За цим спостерігала дипломат, виконуючи свій професійний обов’язок. А як жінка та мати пропускала все крізь власне серце. Якщо проаналізувати відгуки закарпатців про Янку, очевидним є факт: це той консул, про якого надовго залишаться позитивні враження. Нам же залишається це тільки підтвердити після невимушеної розмови за чашкою кави.
– Пані Янко, вже 4 роки, як Вас призначено на посаду генконсула Словацької Республіки в Україні. Якими були перші враження, щойно Ви сюди приїхали?
– До мого приїзду в Ужгород я жодного разу не була в Україні. Сама я родом із Західної Словаччини, Пʼєштян. Тішило те, що це близька країна, та сама культура, ті самі Карпати, природа, рослини. Тому чогось радикального, нового не виявила, але тут я зустріла дуже багато хороших, доброзичливих людей, які, на мою думку, є найбільшим скарбом України.
– Де Ви працювали до цього часу?
– Починаючи від проголошення незалежності Словаччини, я працюю у Міністерстві закордонних та європейських справ Словацької Республіки. Працювала на багатьох посадах, але найдовше я відповідала за співпрацю із сусідніми країнами. Потім перебувала за кордоном на різних дипломатичних посадах у Варшаві і в Кракові. Призначення в Україну було цікавим для мене і важливим кроком у кар’єрі.
– Чи змінилася Ваша думка про Україну за ці 4 роки?
– Просто тепер я краще знаю людей. У нас багато спільного – вони такі ж відкриті, теплі. Але разом з тим я і багато нового з’ясувала, доки переживала з українцями складні часи – Революцію Гідності, конфлікт на Сході України. Я дуже перейнялася їхніми внутрішніми хвилюваннями. Тепер я знаю, що це сильні люди. Українці вразили мене своїм патріотизмом, свободолюбством і щирістю. І тепер я ще більше ціную велике українське серце.
– На Вашу каденцію припав і перехід України на біометричні паспорти. Відповідно, в отриманні віз також сталися нововведення. Чи складним був цей крок? І чи був виправданим?
– Я би не сказала, що він був складним. Це вимога Європейської Унії, і це логічний крок. Рано чи пізно біометрію потрібно було ввести. Звичайно, для туриста з’явилися певні незручності, бо треба пройти біометрію особисто в Консульстві. Але це робиться один раз на 5 років. У нас високі вимоги до акредитації турагенцій, які подають заяви для отримання візи за своїх клієнтів. І тепер працюємо тільки з тими, чия діяльність є прозорою і професійною. Це, в першу чергу, є корисним для споживачів їхніх послуг.
– Час від часу спостерігаємо таку тенденцію: то Словацьке консульство лояльне і видає багато віз українцям, то раптом з’являються якісь перепони і багато віз повертається. Або ж дозвіл на виїзд видається на дуже короткий термін. Із чим це пов’язано?
– Це не пов’язано з якимись зовнішніми факторами чи суб’єктивною лояльністю. Все залежить від типу запрошення, попередньої візової дисципліни, правильно оформлених документів. Нас також контролюють багато органів, і у них не повинно виникати жодних запитань. Щодо кількості виданих віз, то дійсно – рік на рік не схожий. Скажімо, найбільше віз ми видали у 2013 році (близько 40 тис). Тоді багато людей отримали довготривалі візи. Минулого року ми видали близько 30 тис. віз. І тепер вони вже до нас не приходять – йдуть наступні. У разі, якщо заявник виконує умови, Консульство з радістю відкриває візу строком на 5 років.
– Чи складно працювати в Україні за нинішніх нестабільних обставин?
– У період великих змін – це завжди непросто. А якщо вони супроводжуються військовим конфліктом – то це багато чого ускладнює. Але можу відкрито та щиро представляти позицію Словацької Республіки і ЄС по відношенню до України. А ця позиція чітка: цілісність держави, мир, спокій та виконання положень Угоди про асоціацію, що означає виконання багатьох реформ.
– Яка наразі позиція Словаччини стосовно економічних санкцій проти Росії? Оскільки пам’ятаю, ще не так давно ваш прем’єр-міністр заявив про те, що санкції потрібно скасувати, бо вони негативно впливають на економіку Словацької Республіки…
– Голова уряду Словацької Республіки як політик має легітимне право висловлювати свою думку. Однак Словацька Республіка як країна-член Європейського Союзу дотримується всіх позицій, ухвалених європейськими органами. При цьому потрібно шукати всі можливі шляхи для вирішення проблеми.
– А якою була позиція Словаччини щодо блокування російських фур? Польща відмовила у дозволі на транзит. Чи вчинила б так само Словаччина?
– У Польщі були юридичні підстави, оскільки угода про транзит не була підписана. Словаччина – правова держава, тому проблеми би також вирішувала юридичним шляхом
– Чи слідкуєте Ви за подіями у Верховній Раді? У чому, на Вашу думку, полягають головні політичні проблеми України?
– Це внутрішня справа України. Як дипломат я не можу давати якоїсь оцінки чи поради. Маємо тільки спільне з вашим народом бажання і надію – чимшвидше врегулювати політичні проблеми, відтак – швидко і максимально безболісно пройти реформи. Словаччина знає, що це таке. Знає, якою складною й нелегкою є ця справа. Ми бажаємо, щоб все швидко врегулювалося, бо Україна має великий потенціал.
– На Вашу думку, яка форма державного правління дозволяє впоратися з політичними реформами простіше: парламентська чи парламентсько-президентська? Все-таки повинен чи ні президент мати багато повноважень?
– Для кожної країни її державний устрій являється внутрішньою та індивідуальною справою. Першочерговими інтересами кожної країни є створення оптимальної конституційної системи із урахуванням свого історичного досвіду та визначеної мети. На кожну державну інституцію покладено певну міру відповідальності за внутрішній та зовнішньополітичний розвиток держави.
– Останнім часом у світових ЗМІ багато говорять про втрату довіри до дипломатії. Що дипломати щоразу роблять помилки або ж заходять у глухий кут, і це призводить до збурень у суспільстві і наростання конфліктів. Які Ви бачите шляхи виходу?
– Мені болісно чути таке про мій статус. Бо дипломатія – це перший і найповажніший інструмент вирішування будь-яких конфліктів. Якби я знала відповідь на Ваше запитання, то, певно, вже б могла претендувати на Нобелівську премію. Переговори, діалоги – це найкраща дорога для пошуків компромісів. Тільки так.
– Чи проблема сирійських біженців торкнулася Словаччини?
– На території Словаччини офіційно була прийнята тільки одна група християн у кількості 149 осіб із Асірії. Зараз вони проходять процедуру отримання азилю. Прийнято рішення інтегрувати цю групу в християнську общину словаків. Але у соціальному плані Словаччина нецікава для біженців. Якщо у подальшому подібне питання і постане, то воно буде вирішуватися відповідно до шенгенських принципів.
– Безперечно, для українців на всіх рівнях важливе партнерство і гарні стосунки із сусідніми країнами ЄС. Словацькою Республікою в тому числі. Але надворі весна. І щороку я спостерігаю сумні фото і відео того, як нашими річками після зимових відлиг несуться тонни сміття на вашу територію… Не думаю, що це додає тепла у наші добросусідські стосунки. Чи робиться щось, аби вирішити цю проблему?
– На щастя, я не чула офіційних ворожих коментарів з цього приводу. Усі розуміють, що це важлива екологічна проблема і її треба вирішувати комплексно. Зараз у розробці перебуває багато експертних грантових програм, які допоможуть виділити фінансування з фондів ЄС для будівництва очисних споруд. При цьому закарпатці також повинні підвищувати свою екологічну культуру і робити щось для того, щоб не забруднювати своє середовище.
– Відомо, що Ви добре знаєтеся на образотворчому мистецтві. Відвідуєте багато виставок, знайомі з багатьма митцями, були ініціатором проведення кількох виставок в Закарпатті. Пам’ятаю, кілька років тому піднімалося питання про експозицію робіт Енді Ворхола в Ужгороді, музей якого знаходиться в Медзи-Лаборце. Що вдалося з’ясувати і чи можливо це в принципі?
– Оскільки полотна Енді Ворхола мають мистецьку цінність світового значення, то повинен знайтися меценат, який би взяв на себе фінансові витрати на їх страхування при перетині кордону. Це дуже великі суми, тому поки що складно. Але інші виставки ми влаштовували. Так нещодавно закарпатці мали можливість познайомитися з роботами із фонду музею у Міхайловце, що були експоновані в галереї «ІЛЬКО». Також ми готуємо подальшу велику виставку.
– Чи є у вас улюблені закарпатські художники?
– Закарпатське мистецтво – це щось надзвичайне. Мабуть, я назавжди запам’ятаю першу мою виставку в обласному музеї, коли побачила твори місцевих митців. Я була вражена силою тих полотен, вони говорили зі мною. Це було фантастично! Тому я з великою радістю, коли можу, приходжу на відкриття виставок. Або якщо це не вдається, приходжу потім у суботу чи неділю, щоб спокійно насолодитися картинами в тиші галереї. Дуже рада знайомству з багатьма закарпатськими художниками. Але важко мені сказати, хто улюблений, тому що улюблені всі… Напевно, все-таки є один, що знаходиться глибоко у моєму серці – це Володимир Микита.
– Добре, я перекажу йому.
– Він знає (сміється, – прим. авт.).
– Які ще хобі є у Вас?
– Моє хобі, за яким тепер дуже сумую, бо не маю часу і можливості ним займатися, – це город, рослинки, квіти. У моєму садку вдома є черешні, яблуні, сливи, смородина. Всього потроху і, звичайно, багато квітів. Але його я бачу тільки тричі на рік, коли приїжджаю у відпустку. І трохи мені шкода, бо не можу приділяти йому належної уваги.
– Розкажіть трохи про Вашу сім’ю. Як вона відреагувала на Ваше призначення сюди?
– У мене є чоловік і двоє дорослих синів – 35 і 33 роки. Якщо чоловік разом зі мною живе в Ужгороді, то у синів вже своє життя, свої справи. Вони, звичайно, мають претензію до мене, що рідко мене бачать, але розуміють мою роботу і поважають мій вибір.
– Ви дуже гарна елегантна жінка. І Вам пасує діловий стиль одягу. Зручно почуваєтеся в ньому?
– Дякую за комплімент! Дипломатична робота в Ужгороді не дуже сувора, нема багато обов’язкових подій, на які потрібно одягатися в темні ділові костюми. Тому я користуюся цією можливістю і час від часу добираю інші кольори. Одяг купую у ваших магазинах в Ужгороді. Подобається мені асортимент. Можна багато гарних речей знайти від українських дизайнерів. Радію, коли знаходжу те, що лежить до душі.
– Чи займаєтеся спортом? Чи любите солодощі? Чи можете дозволити собі поїсти тістечка перед сном?
– Тістечка? Ні, що Ви! На жаль, моя конституція цього не дозволяє, бо маю генетичну тенденцію швидко набирати зайві кілограми. Тому змушена себе обмежувати. Якоїсь особливої дієти також не можу дотримуватися, бо маю ненормований робочий графік. Іноді взагалі забуваю поїсти.
– Вітаємо Вас зі святом Весни і днем народження, який Ви святкуєте 8 березня. Прийміть найщиріші привітання від нашої редакції! А скажіть, які квіти є Вашими улюбленими і радують Вас найбільше?
– Дякую за привітання! Квіти завжди люблю. Вони несуть радість і оптимізм. І у мене в офісі завжди є квіти. Але весняні люблю найбільше. Особливо тюльпани і нарциси. Вони символізують весну, пробудження, несуть тепло і надію.
