Комунальні таємниці по-ужгородськи
Чому фінансова діяльність ужгородських комунальних підприємств є закритою для громадськості?
Нещодавно Інститут політичної освіти, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр політичних студій та аналітики (Івано-Франківськ) у партнерстві з “Transparency International Україна” провели надзвичайно цікаве дослідження щодо публічності роботи комунальних підприємств. Його результати виявилися дуже несподіваними. Зокрема, з’ясувалося, що у нашій області корупційні ризики у роботі комунальних підприємств найвищі в державі.
Ужгород на останній сходинці за рівнем прозорості роботи
Результати експерименту оприлюднила «Економічна правда».
Досліджували експериментатори підприємства, які отримують кошти за надання послуг від населення, але ще й при тому фінансуються органами місцевого самоврядування. Теоретично виходить, що постачання води, вивезення сміття, прочищення каналізації та інші види допомоги містянам оплачуються аж двічі…
Зокрема, «ЕП» повідомляє, що місцеві ради поповнюють статутний капітал цих підприємств на десятки мільйонів гривень. Проте контролювати рух таких коштів може далеко не кожен.
Отже, у рамках експерименту дослідники обрали вісім обласних центрів: Чернівці, Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Хмельницький, Львів, Луцьк та Рівне. Дослідження передбачало аналіз роботи комунальних підприємств на відповідність 20 індикаторам прозорості та підзвітності.
«Індикатори були різні: наявність сайту підприємства, оприлюднення статуту, декларації про доходи керівника, контактів, публікація щорічних фінансових планів та звітів, аудиторських висновків, інформації про тарифи та угоди на підряди.
Також аналізувалися документи, які регламентують порядок роботи підприємства, зокрема, призначення директора та заміщення вакантних посад через конкурс.
Підприємство могло отримати максимум 40 балів, проте стільки не набрало жодне з них. Лідером стала “Муніципальна інвестиційна управляюча компанія” з Івано-Франківська — 23 бали. Більшість інших заледве дотягували до 15 балів.
Середні оцінки по кожному місту доволі депресивні. Найменша середня оцінка — в Ужгороді — чотири бали, найбільша — 12,2 — в Івано-Франківську» – інформують організатори дослідження.
Радянський монополізм викоренити важко
Слід зазначити, що традиційні комунальні підприємства – нащадки радянських монопольних монстрів… До речі, окремі приватні – також. Діють вони за звичними схемами безконкурентності… навіть якщо мова йде про тендери на виконання певних робіт, як правило, їх виграють ті, кому треба… за схемою: «рука руку миє».
Скажімо, в Ужгороді наразі існує ціла низка комунальних підприємств: КП Парк культури та відпочинку «Боздоський» (надання послуг у сфері відпочинку для населення м.Ужгорода та його гостей), КП «Архітектурно-планувальне бюро» (розроблення містобудівельної документації), КП «КШЕП» (ремонт міських шляхів та інших об’єктів, роботи та послуги з благоустрою території (зимове утримання, механізоване підмітання, механізоване миття, ручне прибирання (підмітання) вулиць та інших об’єктів м.Ужгорода) утримання, ремонт, очищення зливної каналізації та здійснення постіного контролю за її експлуатацією, санітарним та технічним станом; послуги з утримання світлофорних об’єктів; надання послуг населенню з благоустрою), КП «ЖРЕР №1», №4, №5, №8 (послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), КП «Ужгородська міська друкарня» (виготовлення поліграфічної продукції), КП «Ужгородпарквідео» (створення і обслуговування місць паркування автотранспортних засобів на вулицях і площах м.Ужгорода та встановлення і проведення відеоспостереження по місту для забезпечення порядку та безпеки руху), КПЗГ «Агромікс»(надання послуг з озеленення та утримання зелених насаджень на території м. Ужгорода), КП «КАТП-072801» (утримання міського сміттєзвалища, знешкодження та захоронення відходів, відлов безпритульних тварин), КП «УККП»(утримання кладовищ та надання ритуальних послуг), КП «Служба пасажирських перевезень» (організація транспортного сервісу), КП «Ужгородліфт» (обслуговування, ремонт, заміна, модернізація ліфтів та диспечерських систем), КП «Водоканал м. Ужгорода» (централізоване водопостачання та водовідведення) та ще здесяток, що перебувають у стані ліквідації… тобто їх або викупили, або закрили. Але мова йтиме не про якесь конкретне з них, а про комунальну галузь загалом.
Чому, наприклад, ужгородські споживачі не можуть так, як у Великобританії обирати постачальників електроенергії? А англічани мають змогу, приміром, за денне світло платити одному, а за нічне – іншому. У нас немає жодних альтернатив… ми позбавлені права обирати економічно вигідні для себе тарифи. Це ж стосується і води, і каналізації, і газу, і вивезення побутових відходів.
А от іспанці можуть платити за комунальні послуги не щомісячно, а раз на квартал, коли зручно. У Італії ж можна обрати собі фірму, яка сама займатися розрахунком за блага цивілізації і навіть готова приглянути за квартирою господаря у період його відсутності. Як правдо, такі функції виконують агентства з нерухомості.
Кажуть, що європейці – люди ощадливі… Звісно, але й закарпатці – також. Утім у нас, на жаль, усе інакше… Наші підприємства оприлюднюють райдужні щорічні фінансові плани та звіти про їхнє виконання. Насправді ж прості ужгородці отримати доступну інформацію про формування тарифів не можуть. Такі привілеї доступні лише фахівцям органів місцевого самоврядування, контролюючих служб та депутатам… які, щоправда, цим правом користуються не часто.
Тож чи відбудуться зміни на краще у комунальній галузі – не відомо… і навіть система «ProZorro» не захистить споживачів від оббирань… та й самі КП нерідко стають жертвами адміністративного тиску з боку окремих чиновників.