Столиця хоче відібрати від Закарпаття акцизні гроші
І як далі хазяйнувати, коли одна рука дає, а інша – віднімає.
Ще недавно з високих трибун народні обранці говорили про децентралізацію та про те, що громади зможуть розпоряджатися власними коштами на місцях. Наразі ж… маємо те, що маємо. Децентралізації перешкоджають самі ж чиновники, а кошти, зароблені регіонами на акцизному зборі намагаються прибрати до власних рук.
Акциз – ласі кошти. На такий успіх від акцизного збору напевно, парламентарі навіть не розраховували. Зокрема, як повідомили в ГУ ДФС у Закарпатській області, протягом восьми місяців 2016 року до місцевого бюджету надійшло 310,8 млн грн акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. У порівняні аналогічним періодом минулого року надходження цього податку зросло на 106,3 млн грн. Маються на увазі гроші, які поступили з реалізації пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, а також нафтопродуктів.
“Місцевий акциз є компенсатором скасування державою субвенції на комунальне дорожнє господарство, ряду податкових платежів, а також зменшення частки зарахування ПДФО. Якщо раніше місцеве самоврядування мусило йти на уклін до держави або обласного керівництва і чекати виділення субвенції, наприклад, для ремонту доріг, то тепер вони самі, маючи ресурс, на свій розсуд його витрачають — ремонтують дороги або будують ті чи інші об’єкти інфраструктури”, — пояснив DT.UA Олександр Слобожан, заступник виконавчого директора Асоціації міст України.
Слід зазначити, що акцизні гроші є потужним стимулом для розвитку громад. Адже з податкових надходжень міські та районні ради можуть спрямовувати кошти на ремонти доріг, будівництво соціальних об’єктів та на інші потреби. Тобто, вони йдуть за цільовим призначенням… для використання на благо громади, а не для проїдання чиновниками.
Утім депутати вже кілька разів робили спробу цей акциз прибрати до власних рук.
“Навіщо місцевому самоврядуванню йти на уклін до нардепів, обласних керівників або міністерств, якщо у них є значний ресурс для ремонту своїх доріг? І таких органів місцевого самоврядування, які можуть самостійно вирішувати свої проблеми завдяки місцевому акцизу, зараз в Україні більшість. Навіщо посилювати вплив бюрократів і депутатів на місцеву владу?” — резонно запитує Олександр Слобожан.
Між іншим, Мінфін посягає на акцизні збори вже втретє. Раніше на розгляд Верховної Ради вже двічі вносилися законопроекти про те, аби позбавити міста, села та селища відповідно 60% і 50% місцевого акцизу.
Наразі на черзі наступний проект, згідно з яким податок планується перерозподілити в такій пропорції: 40% — в обласні, 60% — у бюджети міст районного значення, селищ і сіл.
Якщо ми вже взяли орієнтир на Польщу, то повинні реально оглянутись на її ж довід.
“У основі реформи децентралізації лежить принцип субсидіарності. Це фундамент, на якому будується держава. В основі цього принципу лежить розуміння й прийняття того факту, що всі проблеми мають вирішуватися на базовому рівні, центральна влада може відігравати допоміжну, субсидіарну, а не субординовану роль, і має дати регіонам можливість самостійно ухвалювати рішення, — каже dt.ua один з ідеологів польської децентралізації, професор Мирослав Стець. — Регіони розвиваються нерівномірно: хтось має корисні копалини, хтось — розвинену промисловість, хтось — сільське господарство і більше нічого. Але ми повинні дати їм можливість знайти свій шлях розвитку і самим, на рівні громад, вирішити, як вони хочуть розвиватися далі. Продовжуючи їх дотувати, ми забираємо будь-які стимули для такого розвитку”.
Однак у нас все робиться навиворіт. Спочатку на плечі регіонів звалили оплату пільгових перевезень, далі – дитячого харчування у школах, потім – фінансування ліцеїв (колишніх ПТУ). Згадаймо тільки, скільки мітингів у Закарпатті провели викладачі цих навчальних закладів, аби «вибити» собі зарплатню!
А зараз парламентарі пропонують ще одну новацію – відбирати акцизні гроші. Дійсно, повірити в їхню турботу про народ дуже складно.
Причина, вірогідно, криється зовсім у іншому: надто вже часто фіксали почали виявляти «лівий» товар. А це ж – також чиїсь гроші. Тай закарпатські нардепи до цього ноу-хау також постаралися прикласти власні зусилля.
Зокрема, як пише DT.UA: «Показово, що серед ініціаторів, окрім зовсім одіозних персонажів — борця з контрабандою Віктора Балоги й власника 30 квартир і будинків Ярослава Дубневича, — є й парламентарії, які буквально на кожному кроці демонструють завзяту боротьбу з тіньовим сектором. Невже депутат Олег Медуниця — викривач контрабандистів сигарет і член позафракційного об’єднання “Контрабанда — стоп” — не розуміє, що законопроект, під яким він підписався, допоможе не так місцевим бюджетам, як тіньовому сектору? А Іван Крулько, який активно цікавиться корупційними схемами в уряді, на місцевому рівні цих схем не бачить? Чи не розуміє цього автор третього законопроекту Тарас Козак — колишній фіскал, член парламентського комітету з питань податкової і митної політики, котрий як ніхто інший знається на таких питаннях?»
Отже, якщо Верховна Рада затвердить законопроект, нас знову відріжуть від світу і про процвітання Закарпаття ми знову будемо тільки мріяти…
