Скоро в Закарпатті можуть розпочатися голодні бунти
Цими днями в Івано-Франківську відбувся мітинг проти бідності, на Сумщині лікарі перекрили трасу, аби завадити закриттю лінійної поліклініки в місті Ромни у рамках тижня голодних бунтів… у Закарпатті ж поки що – тиша… але чи довго?
Мовчання ягнят
Закарпатці – люди терпеливі, однак усякому терпінню приходить кінець. У той час, коли депутати Верховної Ради голосують за збільшення собі зарплат до розміру 25 мінімалок, хтось не має навіть однієї!
Скажімо, мешканка Великоберезнянщини пані Марія живе цілий місяць із пенсії 999 гривень, при тому, що мінімальна зарплата в Україні становить 1450 гривень. У пенсійному фонді пояснюють, після підвищення пенсій жінка до них не зверталася, незважаючи на те, що недотримувала гроші. А тепер, аби їй зробити перерахунок, вона повинна завітати на пройм власною персоною… та ще й вистояти в черзі кілька годин.
Як то можуть у державній установі забути про пенсіонерку – невідомо. Сама ж бабця нарікає, що виживати їй непросто, а яку державну допомогу вона повинна отримувати – не знає.
-Навіть гривню не додали, аби тисяча була, – заявляє старенька. – А я ж усе життя працювала, при чому дуже важко, до того ж… трудилася по всій Україні, не тільки вдома. 17 років виконувала важку фізичну роботу на заробітках у різних областях держави. Тепер сили підзаробити не маю, от і доводиться перебиватися крихтами від хліба…
На жаль, про пенсіонерів чиновники згадують або на день людей похилого віку, або перед виборами. Йдеться не про місцевих бюрократів, а про тих, хто ділить виплати згори, хто складає програми реформ й хто повинен відповідати за їхній злиденний стан сьогодні.
Навіть анонсовані підвищення пенсій насправді є всього-на-всього індексацією… і то лише на певний процент інфляції.
Щодо становища самих пенсіонерів, то експерт із соціальної політики Андрій Павловський у своєму блозі зазначив, що новий соціальний курс веде до зубожіння населення.
“Трохи розрахунків: на початку 2014 мінімальна зарплата була 1218 грн., або в доларах США – 152,3 (за курсом 8,2). У проекті “чесного” бюджету з початку 2017 року мінімальна зарплата – 1600 грн. або $61,5(!) (за курсом 26,0). Мінімальна пенсія (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність) на початку 2014 року становила 949 грн. або $115,7. У “чесному” бюджеті на початок 2017 року встановлено 1247 грн. або $47,96(!)”, – повідомив Павловський.
Цікава арифметика! У 2014 році розмір середній пенсії становив 115,7 доларів, а тепер – тільки 47,96. А в пані Марії вона складає всього 38 доларів!
Винна війна?
Зараз, коли на сході держави не припиняються обстріли, прийнято всі економічні негаразди «списувати» на війну. Так, кровопролиття, смерть, розбиті будинки – це жахливо, однак у Ізраїлі війна триває десятиліттями… а держава при цьому процвітає! І ніхто не говорить там про девальвацію валюти та економічну кризу, про зубожіння населення. Чому ж у нас зовсім по-іншому?
Подорожчання комунальних послуг влада списує на напружені стосунки з Росією… Добре, раніше газ ми купували справді від східного сусіда. Але чому ж тоді дорожчає борошно, коли Україна вважається житницею Європи. Чому зростає вартість городини, гречки, хліба, яєць?
Саме харчі вважаються для населення найнеобхіднішим, адже без них жити людина не може. То чому ж тоді цінники на них змінюються так часто, що закарпатці на ринку чи в магазині стоять перед вибором: що купити – кілограм картоплі, капусти чи моркви?
«Всі бачать, як ціни ростуть, як інфляція і неплатоспроможні банки зжирають останні фінансові заощадження. Але на тлі можливої військової загрози це стає не таким вже і значним, не таким вже й серйозним, тобто, перемикаючи увагу на ситуацію більш вибухонебезпечну, нас ведуть, наприклад, від розв’язання економічних проблем. І все це з апетитом проковтується. У тей же час, не замислювалися, чому для інших держав ми, виходить, вигідні знесиленими, бідними? Навіть на саміті “Yes” у Києві зарубіжні партнери наголошували, що наші політики недооцінили і продовжують недооцінювати ризики. А це вже вимагає і від громадянського суспільства, і від експертів розробки нових підходів до аналізу ризиків (політичного, країнового, ліквідного, інфляції та ін.) і прогнозування соціально-економічної ситуації в Україні. До речі, в ході останніх подій часто виявлялося, що частину ризиків можна було передбачити, але практично неможливо їх було уникнути. Плюс масштаб тих помилок і прорахунків, які зробив Кабмін Яценюка, важко підрахувати. Головне, що тепер робити? Я б перш за все взявся за відновлення соціальної стабільності, щоб попередити голодні бунти. Паралельно з цим треба зупинити подальше руйнування системи державного управління. Далі, перестати всі невдачі перекладати на зовнішній фактор», – каже в інтерв’ю 112.ua директор Інституту розвитку економіки України Олександр ГОНЧАРОВ.
Справді, експерт має рацію, адже голодні бунти в державі невдовзі можуть стати масовими, бо ж за місяць-два до витрат додасться і підвищена вартість комунальних платежів (а взимку вони будуть реально вищими), та ще й нове сезонне подорожчання продуктів.
