Секс у школах Закарпаття. Табу?

Про що не скажуть батьки та змовчить школа.

Для кожного тата й мами страшно й уявити, що їхня дитина-підліток має статеве життя.

А поговорити з чадом на цю тему, певно, ще страшніше. Але хочуть визнавати це батьки чи ні — нині секс серед підлітків давно перестав бути рідкістю.

Дівчина з сільської школи на Хустщині вагітна. Їй 16. Колись вона приїжджала до мене з віршами. Подавала великі надії. Тепер я її не впізнаю. Виросла. Вродлива. Але погляд сумний. Вітається. Представляється. Каже, що їй 16 років, батько дитини на три роки старший за неї. Залетіла. Хлопець хоче, аби зробила аборт, батьки також наполягають на тому, аби позбутися дитини. Але вона переконана – народжуватиме. Питаю, чи вдома їй щось розповідали про контрацепцію. Опускає очі. Ніяковіє. Відповідає, що родина в неї неблагополучна, батьки випивають. Цікавлюся, чи в школі щось казали. Стверджує, що ні. Зі слів дівчини, навіть на уроці анатомії у 9 класі, коли учні мали вивчати будову статевих органів чоловіка та жінки, вчителька тему пропустила. Класний керівник ніколи з дітьми про подібне також розмови не мала. Тож хто винен у тому, що трапилось? Родина, школа чи вона сама? Скоріш за все – усі потроху.

Але мова піде про школу… бо якщо у колі рідних, на жаль, часто дорослі соромляться розповідати про безпеку сексу, це мали б робити хоча б вчителі або лікарі, які на запрошення дирекцій навчальних закладів повинні б теоретично проводити роз’яснювальну роботу не тільки щодо незапланованої вагітності, але й ознайомлювати дітей із наслідками незахищених стосунків, адже нині чимало підлітків ще й хворіють різними венеричними захворюваннями і їм нічого не відомо про ускладнення, які вони можуть спричинити.

«По-перше в українській школі дають дуже багато інформації щодо сексуальності і тіла загалом. Але ця інформація часто суперечить за змістом рекомендаціям ВОЗ. Наприклад, в українських підручниках дуже стереотипно розділяються чоловіча і жіноча гендерні ролі, коли описуються стосунки, дружба, секс. В підручниках відсутня інформація про контрацепцію. Слово таке згадується в підручниках, які мають вийти наступного року. Але жодного пояснення, що це таке, які є види контрацепції і що від чого захищає – така інформація відсутня. Ненауково і не докладно подається інформація про статеві захворювання. Немає рекомендацій про те, що робити, якщо сексуальне життя мало негативні наслідки – небажана вагітність або зґвалтування. Рекомендація, яку дає підручник – іди поговори з батьками», – каже Громадському радіо освітній аналітик Ірина Когут.

І вона справді має рацію. Якщо в середній ланці окремі підручники ілюстровано досить відвертими світлинами оголених скульптур та репродукцій картин, то діти можуть їх просто роздивлятися. Але вичерпної інформації про секс, особливо у сільських населених пунктах Закарпаття вони не мають.

Богобоязні батьки думають, що їхні чада спробують заборонений плід тільки після штампу у паспорті. А підлітки, у яких прокидається зацікавленість протилежною статтю і гормони б’ють у голову, починають експериментувати і бавитись в еротичні ігри.

«Вчора я вже майже відчула оргазм, як мій хлопець несподівано вирішив погратися в фараона і рабиню. Він шмагав мене так, що в мене пропало бажання займатися коханням», – пише у одній із соцмереж 15-річна ужгородка.

Саме в Інтернеті найчастіше діти й отримують сексуальну освіту… саме там обмінюються думками й досвідом… причому, не завжди позитивним… і не завжди отримують достовірні відомості про наслідки сексу від однолітків, а потім розчаровуються у всьому. Адже в реальному житті їм просто нерідко немає з ким поговорити про наболіле.

«Це дійсно проблема. Рівень знань і підготовки наших вчителів щодо цієї теми досить низький. Їм не вистачає інформації. Але ж і батьки тотально неосвічені. Наше суспільство дуже мало знає про сексуальність, про нормальні сосунки, хибні знання транслюються з покоління в покоління. Секс в українському підручнику зображено як дуже ризиковану штуку, яку краще відкласти на потім. Зараз ці теми викладають у 8-9 класі. Я б радила перенести їх на раніше. Згідно з опитуванням, яке проводилося в школах, 50% і 33% у віці 15-16 років вже мають досвід статевого життя. Пізно їм у цьому віці це розповідати, вони вже встигли сформувати свої уявлення з досвіду або з Інтернету. Про фізіологію, про тіло і про те, що це не соромно, потрібно розповідати раніше. А про психологію стосунків, про повагу, комунікацію між партнерами і неприпустимість насилля потрібно говорити ще у молодшій школі», запевняє Ірина Когут.

На жаль, сучасні діти нерідко позбавлені не тільки потрібної інформації про культуру взаємин від батьків, але й елементарної уваги. У Закарпатті нерідко дорослих взагалі по півроку немає вдома. Батьки заробляють, думають про те, як забезпечити сина чи доньку, а не про те, як пояснити дитині про те, що таке дружба, любов, секс. Тож у молоді всі ці поняття інколи сплітаються в одне.

Це ж стосується і школи, де пікантні речі воліють замовчувати. Але ж ми живемо не в Радянському союзі, де немовлят приносили лелеки, а в сучасній Україні, де до всесвітньої мережі підключені телефони більшості дітей.

Тож прикро, що статево виховує юних закарпатців найчастіше саме Інтернет…

Марина АЛДОН, газета  «НЕДІЛЯ», ексклюзтивно для zakarpatpost.net