Ужгород – повний вперед!?
В Ужгороді випав перший сніжок – ще дуже несміливий, пробний. Зима починається достроково і обіцяє бути своєрідною. Одні команди синоптиків заявляють, що вона буде чи не найбільш суворою за всі попередні сто років, інші доводять, що це стосується тільки Наддніпрянщини, а нас Карпати традиційно прикриють і на Закарпатті все буде значно м’якше, без таких завірюх і морозів. Поживемо – побачимо. Хоча похолодало доволі різко. Тож можна підбивати якісь підсумки теплого сезону.
За цей час відремонтовано Капушанську вулицю (власне, її початок) – хай і не зовсім ідеально, але все-таки контраст із тим, що було раніше, вагомий. Тривогу викликають хіба що увіткнуті в землю саджанці дерев – аби лиш змогли перенести цю зиму. Знято риштування з будинків на площі Петефі – від скверу до мосту. Відреставровані фасади милують око. З цим, звичайно, дико контрастує зідраний асфальт навколо самого скверу.
Біля ринку «Білочка» колишня двоповерхова хімчистка, яка вже багато років стояла пусткою, поступово перетворилася на цілком пристойний відштукатурений будинок – мабуть, майбутній великий магазин чи щось подібне. Ринок пережив за багато десятиліть непросту еволюцію, наприкінці радянської доби там навіть почали споруджувати величезний критий павільйон, потім закинули, і досі той недобуд виглядає як декорація до голлівудських бойовиків. Навколо же торгівля вирує, за останні кілька років з різних боків від базару з’явилися більш-менш пристойні магазини і ресторанчики, тож у перспективі усе це може перетворитися на один з центрів міської торгівлі.
Натомість жахливою руїною стоїть універмаг «Україна», бракує тільки, щоб там оселилися сичі і кажани, щоб вони ночами вилітали із цього входу до пекла і підсилювали інфернальні настрої, які постійно виникають, коли проходиш поруч. Про кілька цьогорічних підпалів авто навіть не згадуємо.
Продовжуються роботи усередині багатостраждального комплексу «Корона». Кінця-краю їм не видно, хоча позаду фасаду вже збудували щось двоповерхове і нібито планують рухатися далі. Після кількох скандалів навколо цього об’єкту власники вивісили на парканах картинки, як би усе мало виглядати після завершення робіт. Чесно кажучи, ті зображення викликали більше нових запитань, аніж зняли старі.
Найприємнішою новиною сезону, звичайно, стало відкриття відреставрованого виставкового центру «Совине гніздо». Для Ужгорода такий центр поки дещо на виріст, але залежно від того, наскільки швидко розвиватиметься у нас фестивальний рух, поступово ці просторі зали стануть цілком впору.
Завершено формування скверу Марії-Терезії навпроти Кафедрального греко-католицького собору. Вийшов досить затишний відпочинковий куточок в самому серці Ужгорода. Далі планується відновити парк при самому храмі, який зеленів там до встановлення радянської влади. Проект дуже амбітний. Якщо його вдасться реалізувати, привабливість Замкової гори значно зросте.
Встановлено пам’ятник одному з батьків Словацької держави Мілану Штефанику – цілком доречний в Ужгороді. Кількість пам’ятників у нас, включаючи міні-скульптури і меморіальні дошки, вже перевалила за сотню. Можливо, Ужгород навіть лідирує за цим показником серед усіх українських міст зі стотисячним населенням. Що ж, задля туристичної привабливості місто повинно мати максимум локацій для фотографування приїжджими.
Для місцевих же цього сезону було відкрито ряд нових магазинів – переважно секонд-хенди та «Все по 5». Нічого не поробиш – така гірка прикмета нашої злиденної доби, з якої ми колись ще посміємося. Зате хол обласної адміністрації збагатився білим роялем – немов з анекдоту.
У цілому сезон був дуже складним, але багато вдалося і зробити. Ще більше чого зірвалося. Десь з’явилися нові несанкціоновані смітники, які зараз облагороджує сніжок. Місто постраждало від літнього вітровалу, який повалив чимало дерев. На щастя, листопадова повінь тут біди не наробила.
Найближчими тижнями сніг може приховати багато недоробок і зробити міські пейзажі більш приємними для ока. Зараз певне міжсезоння у туристичному календарі, але незабаром знову почнуться новрічно-різдвяні тури. Тож життя продовжується. Місто стало старшим ще на рік.
Сергій ФЕДАКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net
