Чи можна вилікувати хвору медицину Закарпаття?
Багато кому з нас лікарі не раз допомагали одужати. Вони, звісно, заслуговують на найщиріші слова вдячності… але йдеться конкретно про людей, а не про галузь загалом. На жаль, вона у нас хронічно хвора, при чому ще з радянських часів. І, до речі, не тільки в нашій області, але у й державі загалом.
Безкоштовно — платна допомога
У статті 49 Конституції України написано: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя».
Однак це лише де-юре у нас усе безкоштовно. Насправді жоден візит, жодна консультація ескулапа не обходиться задарма. Звісно, ніхто ні від кого силою грошей не бере, навіть не просить. Матеріальну винагороду пропонують самі пацієнти. Тому звинувачувати в чомусь медиків – зовсім недоречно. Але вони настільки звикли до «подяки», що без неї не кожен і не завжди поспішають до хворих. Мова йде не про всіх, але… факт залишається фактом. Та й заробітні плати у наших лікарів не надто високі. Щоправда, з нового року їх обіцяють підвищити, але все одно не настільки, щоб за нинішніх цін медики могли жити безбідно з одних державних виплат.
Звісно, хворою є не настільки медицина, як сама держава, що дає цілій галузі, від якої залежить життя населення, так животіти… Адже обладнання в лікарські установи закуповується дуже рідко, для цього традиційно немає коштів, ремонти також проводити ні з чого. Так чому ж тоді не зробити сферу платною? Аби гроші населення офіційно платило в каси… Тоді можна б і матеріально-технічну базу покращити, і оплатити стажування спеціалістів десь за кордоном… і належним чином оплачувати роботу медиків.
Реформи на «благо»?
Останнім часом про реформи говориться дуже багато. Однак одна людина в Міністерстві змінити щось не в силах. Дуже вже сильно вкоренилися стереотипи.
«Здавалося б, поняття реформи передбачає, що зміни в галузі повинні носити системний і цілісний характер. І починатися з винесення на суд громадськості концепції реформи. Однак ніякої концепції реформування медичної галузі ніхто досі не бачив. Хоча все глави відомства і навіть в.о. обіцяли, що “вже ось-ось”.
Воно й не дивно. У МОЗ з часів Майдану чотири рази змінювалися голови. І кожен, зрозуміло, починав переписувати концепцію по-своєму, тобто фактично створювати заново. В результаті не маємо ніякої. І, попри обіцянки депутатів і чиновників приступити до реформи вже в 2017 році, грошей на цю реформу в бюджеті не передбачено.
У проекті держбюджету-2017 на медицину закладено “аж” на 5 млрд грн більше, ніж в 2016-м: 62 млрд замість 57. Але при цьому фахівці наголошують, що з урахуванням 10%-ї інфляції цю суму не можна назвати “збільшеної”, навіть навпаки. Саме тому фінансування багатьох важливих програм на 2017 рік передбачається скоротити або припинити зовсім. А вже про таке необхідне підвищення оплати праці в галузі (ставка медсестри зараз становить всього 1200 грн!) доведеться забути. Яка вже тут реформа? ..
У парламентському комітеті охорони здоров’я взагалі слова якось дивно розходяться зі справами. Говорячи про глобальну реформу (яку вони нібито затіяли), вони, тим не менш, вносять до парламенту проекти, які до смішного дріб’язкові. А деякі мають досить віддалене відношення до медицини», – пише з цього приводу gazeta.ua.
Хорошою альтернативою, скоріш за все, могли б мати приватні клініки. Такі в Ужгороді, до речі, вже є. Та й стоматологія показала, що медицина може і повинна бути офіційно платною. Тоді кожен фахівець вболіває і за свою репутацію, і за пацієнтів… адже зіштовхуватися з жахливою реальністю лікарень та поліклінік страшно… тим більше для хворої людини.
А як бути тим, у кого немає грошей зовсім? Для них саме й повинні бути безкоштовні кабінети. Так є і в інших державах…
Між іншим…
Нещодавно соціологічна група «Рейтинг» провела соціологічне опитування про те, чи почуваються зобов’язаними українці подякувати лікарю. Результати оприлюднила «Українська правда» і вони виявилися доволі цікавими.
Отже, 59% українців відчувають себе зобов’язаними дати медичному працівнику не грошовий подарунок, алкоголь чи шоколад, щоб віддячити за лікування.
Найбільше тих, хто відчували зобов’язання “подякувати” лікарю, на заході та у центрі України (66%), найменше – на сході (48%). На півдні досить високий рівень несприйняття явища “подяки” медичному працівнику – 42% не відчувають жодних зобов’язань.
Найпоширенішою сумою “подяки”, яку вимагали за лікування або медичні послуги, є 100-250 гривень (23%). У 16% вимагали від 250 до 500 гривень, у 14% – 500-1000 гривень, у 16% – більше 1000.
Лише 5% заявили, що не платили б жодних хабарів, якщо б їх попросили заплатити за лікування.
Майже половина українців (47%) користуються лише послугами державних медичних установ.
Разом із тим, майже 70% опитаних не задоволені державними медичними послугами, які вони отримували за останні 5 років.
Найбільше тих, хто висловив своє незадоволення у цій сфері, проживають на півдні України (85%).
Трохи більше половини (55%) українців вважають, що за останні 2 роки якість державних медичних послуг погіршилася. 12% респондентів побачили покращення у цій сфері, а 27% вважають, що нічого у рівні якості державних медичних послуг не змінилося.
Третина українців взагалі не користувалася послугами у приватних медичних закладах.
Найбільше тих, хто помітив позитивні якісні зміни у сфері приватної медицини, проживають на заході, найменше – на сході України.
Лише 8% зазначили, що українська медична галузь близька до європейських стандартів, 85% вважають, що якість медичного обслуговування в Україні далека від європейських стандартів.
Вартість медичних послуг є одним із визначальних чинників для вибору медичного закладу.
Якщо не зважати на гроші, 33% українців звернулися б за медичною допомогою до приватних установ, 31% взагалі б поїхали лікуватися за кордон.
Водночас 27% готові звернутися за допомогою навіть за таких умов все одно до державних закладів.
Послугами приватної та закордонної медицини хотіли б користуватися молоді люди, водночас старші люди все одно довірили б своє здоров’я державним лікарням, навіть за умови наявності коштів на приватні заклади.
У більшості (69%) українців не вимагали хабара за лікування або медичні послуги протягом останніх двох років. Водночас, 25% опитаних відзначили факти корупції.
Половина опитаних довіряють своєму лікарю, 19% – не довіряють. 31% не змогли відповісти на це питання.
