Микола Скунць. Життя через об’єктив відеокамери

Уже й не пригадаю, коли і як ми познайомилися. Точно вже другий десяток років. Але Микола завжди був на ТБ.

Телевізійник – від досконалого знання матчастини до розуміння «картинки». Історії про те, як жило телебачення останні 30 років від Миколи часто можна почути, особливо в довгих поїздках…

Готуючи вітання для Миколи на честь його ювілейних 50, переглянула сотні фотографій за останні кілька років із подій, на яких довелося працювати разом. Легше сказати, куди Микола з камерою не спускався і куди не піднімався, де його не було, ніж де він побував. Усі вагомі й менш значимі, але важливі події Закарпаття Україна бачить очима Колі Скунця. І це не перебільшення.

Бо два десятки всеукраїнських та місцевих телеканалів, з якими Микола працював і працює, транслюють закарпатську дійсність саме через об’єктив оператора Миколи. Зовсім не помилюся, якщо стверджуватиму, що більш досвідченого телевізійного інформаційника в краї точно нема.

Попри такий стаж, Колю якось завжди оминали нагороди. У 2016-му нарешті зірки на небі стали так, як годиться, бо в області згадали, що люди, які «показують» Закарпаття, мусять бути оцінені. До Дня телебачення, яке в Україні відзначають 16 листопада, Закарпатська ОДА нагородила Миколу Скунця найвищою обласною нагородою – нагрудним знаком «За заслуги перед Закарпаттям».

Ми попросили написати кілька речень про іменинника двох людей, які знають Миколу різний період часу і зовсім по-різному.

Дружина (а за сумісництвом і колега) Галина Ярцева не знаходила слів, щоб сказати все, що хотіла й могла. Ось тільки невелика частинка того, що Галина написала про Миколу, назвавши цей текст «Джек-пот».

У нього золотий розум: він може вирішити будь-яке складне життєве завдання, бо все робить без паніки, бо вміє швидко аналізувати і завжди приймає уже зважене рішення.

У нього золоті руки: нам не потрібно шукати сантехніків, електриків, малярів чи інших ремонтників – Микола вміє ремонтувати все і навіть більше.

У нього золоте серце: як би він не бурчав, але всі знають, що Микола безвідмовний – і пожаліє, і виручить.

10 років тому я витягла свій виграшний лотерейний квиток. Кажуть, що більшість із тих, хто колись зривав джек-пот, дуже швидко поверталися на стартові позиції або й зовсім спускались до жебраків. І в усьому їм була винна доля. А я свою долю люблю і щодня дякую, бо отримала в подарунок найкращого чоловіка.

Журналіст-політолог Катерина Ірха, яка знає Миколу віднедавна, коли приїхала на Закарпаття, свої кілька речень про іменинника випалила одразу і без зайвих питань.

Микола – це найдобріша сувора людина, яку я зустрічала у своєму житті. Мені взагалі здається, що так гармонійно поєднувати ці протилежні риси вміє тільки Микола Скунць. Із найпершого дня знайомства (у вересні 2014 року, коли Коля був для мене Миколою Петровичем і «на Ви») й до сьогодні, коли я маю честь називати його другом, дедалі більше переконуюся, що ця людина гідна бути прикладом. Коля – один із небагатьох у моєму оточенні, чиї поради та критику я не лише нормально сприймаю, але часом і чекаю, бо він ЗАВЖДИ знає, про що говорить.

Він – друг, колега, компаньйон, наставник… Людина з неймовірним почуттям гумору і відчуттям реальності. Саме він вчить мене правильно сприймати і розуміти Закарпаття, яке любить, шанує, знає й досі вивчає. А ще Микола Скунць володіє даром правильно розставляти акценти. Він дуже багато знає й уміє і готовий навчити кожного, хто бажає і здатен розширювати власні горизонти. Я особисто мрію, щоб таких учнів у Колі було якомога більше.

P.S.: А ще в Миколи Петровича найдобріші у світі очі. Не думаю, що знайдуться охочі оскаржити це моє твердження.
З Днем народження, Миколо!

Тетяна ЛЕШКО, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net