Як в Хусті занепадає Чеське містечко
Славнозвісний квартал, побудований у 1924-1925 рр., коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини за проектом празького архітектора-функционалиста І. Фрайвальда, завжди був окрасою Хуста.
Зводився він, перш за все, як житло для службовців та офіцерів. Тогочасні будівельники, використовуючи в роботі традиційні місцеві матеріали – дерево, камінь, піщано-гравійну суміш і керамічне покриття, створили справді унікальний архітектурний ансамбль. Зараз Масарикова колонія (від імені тогочасного президента Чехословаччини) – маленька Чехія в Хусті – одне з історичних свідчень перебування сусіднього народу в Закарпатті. Від витончених споруд завжди віяло романтизмом і принадою. Однак уже протягом тривалого часу мікрорайон руйнується і занепадає.
У цьому році на одному з найбільш аварійних будинків було перекрито дах. Обійшлися це недешево, тим більше, що квартал є архітектурною пам’яткою і черепицю потрібно було обирати чеську, схожу на оригінальну. Для цього було створення об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. З потугами, але потрібну суму вдалося зібрати, а роботи – завершити.
Реконструкція покрівлі будинку проводилася у рамках ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», згідно з яким половину суми оплатило ООН, 45 відстоків – Хустська міська рада і 5 відсотків фінансувалося за рахунок ОСББ. Загальна ж вартість робіт складала 1 млн 357 тис грн.
Проте на перекритті даху роботи зупинилися. І що маємо сьогодні?
Дороги в Чеському містечку, можна сказати, немає. У дощові погоду у колись затишних двориках, безлад і суцільні калюжі. Багато допоміжних споруд, розташованих поруч із будинками, взагалі зруйновані і розсипаються. Та й самі будинки у жалюгідному стані. Вхідні двері, встановлені ще за чехів, що ведуть на вулиці Шевченка та Карпатської України, схожі на декорації для фільмів жахів. Скла на них немає, навіть ручок… деревина прогнила, а на окремих місцях її прогризли щурі. Та й побачити гризунів там можна досить часто.
Колись гарний дитячий майданчик зараз досить занедбаний. Старі огорожі ламаються від віку… А самі фасади взагалі вже не приваблюють туристів, а відлякують перехожих.
Хоч сміттєві урни там є, але сміття валяється й на дорозі, поруч. Сумно, що такий унікальний об’єкт у такому жахливому стані. Чому ж мешканці кварталу допустили його до такої руйнації? Чому прилеглу територію не впорядковано? Чому там активно не створюються ОСББ і самі жильці не беруться приводити до ладу квартал?
На жаль, там мешкає досить багато пенсіонерів, які не можуть відкинути радянські стереотипи мислення і чекають, що все за них зобов’язана зробити держава. Безумовно, допомагати місцева влада повинна, адже великі видатки не по плечах зубожілим хустянам… тим більше літнім людям. Та й знаходити шляхи фінансування історичних пам’яток мерія повинна, але… у приватному секторі ніхто нікому будинки не штукатурить, не перекриває, не наводить лад у дворах. Якщо прорве каналізація, кожен сам викликає спеціалістів і оплачує послуги… Так само і з електрикою.
Звісно, дехто з жильців привів свої житла до ошатного вигляду, але й на них нарікають сусіди, мовляв, вони зіпсували архітектурну цілісність ансамблю, бо поштукатурили фасади у жовті і блакитні кольори, покрівлю встановили більш сучасну. Справді, на окремих будинках половина даху одного кольору, а інша половина – інакшого… але ж дозвіл на проведення робіт хтось видавав…
У крайньому разі, дехто приклав хоч якихось зусиль, аби впорядкувати свій дім.
До речі, квартири у чеському містечку приватизовані, є особистою власністю кожного з жильців, ЖЕКів у Хусті більше немає… тож на що чекають окремі краяни – незрозуміло. З неба їм нічого точно не впаде.
Інша справа, що деколи у одному будинку важко знайти спільну мову з сусідами… коли одні хочуть щось робити, а інші – категорично відмовляються. На жаль, таке також трапляється часто.
Зараз Хуст став одним із семи чудес України, одним із семи найкращих історичних містечок нашої держави… Звісно, що подивитись на населений пункт приїжджатиме все більше охочих. А що ми їм покажемо, крім красивого центру і оновленого парку? Адже Чеський квартал є саме однією зі сторінок життя міста…. саме в ньому у приміщенні сьогоднішньої СШ№1 імені Августина Волошина, що знаходиться навпроти, й приймалося рішення про проголошення Карпатської України… Тож логічно, що глянути на нього захоче чимало візитерів… І дуже прикро, що побачать вони трохи не те, на що очікують…
