Ужгородський «будинок Нерона», або що чекає на площу біля Драмтеатру

Слово «колізей» у перекладі з латинської означає «величезний». Саме таким колись був у Римі амфітеатр, від якого наразі залишилися тільки рештки. Закарпатський обласний український музично-драматичний театр має неординарну архітектурну розв’язку. Незважаючи на те, що його було відкрито рівно 70 років тому, зовні він досі має сучасний вигляд… утім цього не можна сказати про площу довкола нього.

Театр: між античним Римом і сучасним Ужгородом

Колізей був для римлян головним місцем, де збиралося як корінне населення, так і туристи. Драмтеатр в Ужгороді теж є одним із культурних осередків, куди закарпатці навідуються, аби  подивитись вистави, концерти, виступи відомих естрадних діячів… але крім артистів обласного рівня, тут іще виступають і «зоряні» гості з інших регіонів України та із-за кордону… Та що вони бачать поруч із культурною установою? Пластикові пляшки, обгортки, папери, одноразовий посуд, скляну тару, картонні коробки і багато іншого непотребу. Чому ж хтось перетворює площу в центральній частині міста на стихійне сміттєзвалище? Хіба місце решткам людської життєдіяльності перед стінами головного закладу  культури Закарпаття? Чи просто таким чином містяни показують свій високий моральний та інтелектуальний рівень?

Прикро, що ми не вміємо цінувати те, що маємо.

Але й це ще не все… Крім розкиданого сміття поблизу видно ще й сліди творчої діяльності молоді – графіті, різні написи. Невже місцеві майстри пензля беруть приклад із древніх римлян? Чи їм хочеться просто увічнити англійські слова та українські імена?

Цікаво, що територія біля Колізею колись була оздоблена різними статуями, серед яких найбільшим був бронзовий пам’ятник Нерона. Він сягав висоти 12-поверхового будинку. Утім біля Драмтеатру на напівпорожній площі немає жодної скульптури. Але ж мистецтво є прекрасним у всіх його проявах, тож бодай якесь зображення діяча мистецької сфери поблизу було б цілком логічним. Тим більше, що талановитих акторів, артистів, режисерів та драматургів у нашій області багато.

Слід зазначити, що час від часу старовинний амфітеатр заповнювали водою для «морських боїв». Нині про це свідчать фрагменти шлюзів. Парадоксально, але в Ужгороді щось подібне також є! У крайньому разі, зруйнований часом фонтан дуже нагадує залишки древньої цивілізації. Наразі зі штучного водограю залишилася лише бетонна чаша  і арматура. Сумно, що місце у самому центрі міста заходиться в такому жалюгідному стані.

Лавиць довкола, до речі, також давно немає, тож чекати на початок театрального дійства глядачам доводиться, сидячи на бордюрах. Сходи, що ведуть до установи, теж поламані, занедбані. Тротуарна плитка відвалюється, місцями на ній росте трава, як десь посеред поля в віддаленому селі, а не в обласному центрі… та ще й біля місця, де в повітрі повинен витати дух натхнення і кожна людина теоретично мала б отримувати задоволення від споглядання прекрасного.

Колись нашестя варварів привело амфітеатр Флавіїв у запустіння і поклало початок його руйнуванню. Уже в ХІ столітті з нього зробили каменоломню. Цікаво, які ж варвари атакують Ужгород… перетворюючи площу перед Драмтеатром на пустир… і що чекає на сам заклад у майбутньому…

Сади і ялинки

Цікаво, що римський Колізей оточували розкішні сади, а в нас біля Драмтеатру донедавна росло всього кілька ялин. Але й на них ще в серпні посягнула рука лісорубів… чи то найманих робітників, які 31 серпня нещадно зрізали чотири дерева.

Тоді мешканці міста викликали на місце події поліціантів. Факт вирубки дерев вони зафіксували, однак повернути блакитні ялини на місце вже не змогли.

Як виявилося згодом, ділянка вже давно знаходиться у приватній власності. Власник представив навіть державний акт на дві сотки землі, купленої з аукціону ще в 2009 році. А цільовим призначенням території визначено – зведення комерційної забудови не вище 4 поверхів.

До речі, у мерії нинішньої каденції запевняють, що жодних дозволів на будівництво не давали. Крім того, під час чергового засідання виконкому навіть скасували містобудівні умови та обмеження щодо об’єкту будівництва біля драмтеатру. Відповідне рішення ухвалив міський голова – Богдан Андріїв.

Забудовник же пояснив, що згідно з проектом, на площі біля Драмтеатру мав намір звести багатоповерховий підземний паркінг, а вище – розташувати офісні приміщення. Також він обіцяв озеленити довколишню територію.

Резонансний випадок не залишив байдужим громадських активістів, які одразу ж запевнили, що мерія прийняла правильне рішення. Однак новий господар ділянки має повне юридичне право подати в суд і може виграти справу.

Проте така «тяганина» може розтягнутись на роки, а територія біля Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру тим часом продовжуватиме занепадати, адже поки «крапку над і» у цій справі не буде поставлено, проводити якийсь благоустрій безглуздо.

Тож невже Ужгород і надалі матиме своє «чудо світу» прямо у «серці» міста? Адже невдовзі після вирізання ялинок почалося риття клумби і хто його знає, що буде далі…

Між іншим, Колізей, незважаючи на те, що він уцілів не повністю, досі залишається неабиякою туристичною родзинкою і щороку подивитись на нього до Риму приїжджають тисячі охочих. Буде не зовсім приємно, якщо столиця Закарпаття приваблюватиме візитерів не історичними пам’ятками, а скандалами… скажімо, як із тим же Драмтеатром.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно  для zakarpatpost.net