Як реагують закарпатці на п’яного незнайомця
Соціальний експеримент
Якщо до інших соціальних експериментів ми залучали помічників, то цього разу тільки спостерігали за реакцією перехожих на нетверезого чоловіка, який «відпочивав» після важкого «робочого дня» на тротуарі.
Суцільна апатія
Повертаючись додому з роботи, я помітила, що неподалік, майже посеред дороги хтось лежить. Підійшла ближче, спитала незнайомця, чи йому не погано, на що у відповідь почула якусь нісенітницю, з якої тільки й зрозуміла фразу: «Не заважай!» За запахом та незв’язною мовою збагнула, що чоловік нетверезий. Повз нього проходило багато людей, але хтось відвертався, хтось взагалі не звертав уваги. Відійшла трохи далі, сіла на лавицю і почала спостерігати…
Група дітей, що з ранцями на плечах прямувала зі школи, зупинилась біля незнайомця. Дівчата співчутливо дивились на чоловіка, а хлопці, второпавши, що він напідпитку, почали перестрибувати через нього. Так компанія розважалась хвилин п’ять, а відтак, усміхаючись, рушила далі.
Кілька жінок, прямуючи повз нашого «піддослідного» голосно насміхались із нього, вигукуючи: «Ну треба ж так напитися, щоб посеред білого дня спати майже у центрі міста!», «Гірка горілка, та й життя не солодке», «Як немає розуму, то й камінь стає подушкою», «Такому як він – море по коліна. А вдома, може, сім’я не має з чого хліба купити».
Чоловіки ж хоч і виявились більш лояльними, хоч і не поглядали зневажливо, але й ніхто на допомогу не поспішав…
«Швидка» не потрібна?
Утім одна старенька бабуся, яка, очевидно, сама має проблеми зі здоров’ям, пошкодувала незнайомця. Вона здійняла такий ґвалт, що за кілька хвилин біля неї зібрався цілий натовп роззяв. Літня жінка запевняла всіх, що п’яному, скоріш за все, негайно потрібна кваліфікована медична допомога, адже навіть білу гарячку потрібно лікувати у стаціонарі. Вона просила молодих хлопців терміново викликати карету «Швидкої».
Однак серед юрби знайшовся лікар, який одразу ж оглянув чоловіка. У той час сам «недужий» прийшов до тями. Очевидно, трохи відіспавшись, він почав кричати на медика, мовляв, що той від нього хоче, чому заважає відпочивати на свіжому повітрі. І коли співчутлива бабуся зауважила, що він лежить посеред міста, незнайомець пробурмотів, якщо на ріці будь-хто може спати в палатці і чомусь це нікому не заважає, то чому його дозвілля посеред дороги так усіх хвилює…
Більше рятувати «хворого» вже ні в кого не було абсолютно ніякого бажання. Лікар запевнив, що «пацієнт» здоровий, а коли протверезіє, скоріш за все, навіть пам’ятати не буде про свій «глибокий сон» і власні «пригодницькі» походеньки. Після цього старенька добра бабця поквапилась відійти якомога далі. «Глядачі» теж поволі почали розходитись, знову залишивши незнайомця сам на сам зі своїм похміллям…
